Петро (Звєрєв), Воронезький, архієпископ

У світі, Зверев Василь Костянтинович, народився 18 лютого 1878 року в селі Вешняки під Москвою в родині священника. У ранньому дитинстві любив грати в церковні служби і бачив Спасителя у снах, що вплинуло на його подальше життя. У 1895 році закінчив гімназію і вступив на історико-філологічний факультет Московського університету, потім був прийнятий до Казанської духовної академії. 19 січня 1900 року пострижений у монашество з ім'ям Петро і рукоположений у ієродиякона, а 15 червня того ж року — у ієромонаха. Удостоєний ступеня кандидата богослов'я і визначений у братію Звенигородського монастиря. 30 вересня 1902 року призначений Московським єпархіальним проти-сектантським місіонером. У 1906 році призначений інспектором Новгородської духовної семінарії, а 3 червня 1909 року — настоятелем Белевського Спасо-Преображенського монастиря. Під час Першої світової війни в монастирі був розгорнутий лазарет. У 1916 році призначений для місіонерської служби в Північноамериканській єпархії, але поїздка не відбулася через революцію. 6 березня 1918 року призначений настоятелем Успенського Желтікова монастиря в Твері. 15 лютого 1919 року хіротонізований у єпископа Балакнінського, вікарія Нижньогородської єпархії. У Нижньому Новгороді заснував викладання Закону Божого дітям і суворо дотримувався уставу служби. У 1920 році був переведений на проживання в село Канавино, де продовжував служити. У 1921 році був арештований, але після звільнення служив у храмах. Влітку 1922 року звернувся до пастви з закликом проти обновленського розколу, за що був арештований 24 листопада 1922 року. У 1923 році був засуджений на заслання в Туркестан. Пробув у засланні більше року, страждаючи від важких умов і хвороб. 7 лютого 1929 року помер від тифу в лікарні на Анзері. Похований у окремій могилі з дотриманням церковних обрядів. 17 червня 1999 року його мощі були знайдені, і він був канонізований як місцевочтимий святий Воронезької єпархії.