Пров, Тарах і Андроник

У часи правління Діоклетіана та Максиміана, троє християн були захоплені в Тарсі Кілікійському та приведені на суд до проконсула Нумерія Максима. Тарах, найстарший з них, сповідував свою віру, незважаючи на жорстокі катування. Він стверджував, що ім'я християнина дорожче за будь-яке інше ім'я. Проконсул намагався змусити його принести жертву язичницьким богам, але Тарах стійко відмовився, стверджуючи, що служить Єдиному Богу. Його катували, але він продовжував сповідувати свою віру, кажучи, що страждання зміцнюють його надію на спасіння. Пров, другий мученик, також стійко сповідував свою віру, відмовляючись від пропозицій проконсула. Він говорив, що його муки служать йому втіхою, і не боявся страждань, оскільки сподівався на Господа. Пров не відрікся від своєї віри, навіть коли його піддавали жорстоким катуванням. Андронік, третій мученик, також не піддався погрозам проконсула. Він стверджував, що ніколи не служив ідолам і готовий на будь-які муки за свою віру. Його катували, але він залишався непохитним, стверджуючи, що страждання за Христа приносять йому радість. Усі троє мучеників зазнали жорстоких катувань, але не відреклися від своєї віри. Врешті-решт, їх стратили, і вони прийняли мученицьку смерть, залишаючись вірними Христу до останнього подиху. Їхні тіла були таємно поховані християнами, які молили Господа про допомогу в цій справі.