Самуїл

Пророк Самуїл, останній суддя Ізраїлів (XII ст. до Р.Х.), був дарований безплідній Анні за її молитвами. З 3 років виховувався при скинії під керівництвом первосвященика Ілія. У 12 років отримав одкровення про загибель дому Ілія, що невдовзі здійснилося. Коли народ зажадав царя, Самуїл помазав на царство спочатку Саула, а після його відступництва — Давида. Помер у глибокій старості, його мощі у 406 р. були перенесені до Константинополя.

Пророк Самуїл був п’ятнадцятим і останнім суддею Ізраїльським, що жив за 1146 років до Різдва Христового. Він походив з коліна Левіїного, був сином Елкани з Рамафаїм-Цофіма, з гори Єфремової. Народився, випрошений у Господа молитвами своєї матері Анни (чому й отримав ім’я Самуїл, що означає «випрошений»), і ще до народження був присвячений Богові. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним у Силом і за обітницею віддала його до скинії на опіку первосвященика Ілія, який водночас був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже у 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Ілія за те, що він не стримує своїх нечестивих синів.

Пророцтво збулося, коли филистимляни, вбивши 30 000 ізраїльтян (серед них були й сини первосвященика Офні та Фінеєс), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященик Ілій упав зі стільця горілиць біля воріт і, зламавши хребет, помер. Дружина Фінеєса, до якої звістка про те, що сталося, дійшла в ту саму годину, коли вона народжувала немовля, померла зі словами: «Відійшла слава від Ізраїля, бо взято Ковчег Божий» (1Цар. 4:22).

Після смерті Ілія Самуїл став суддею народу Ізраїльського. За його часів Ковчег Божий був повернутий із полону самими филистимлянами, а після навернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі й усі міста, які захопили филистимляни. Постарівши, пророк Самуїл настановив своїх синів Іоїля та Авію суддями над Ізраїлем, але вони не успадкували чесності та правосуддя батька, бо були користолюбними. Тоді старійшини Ізраїля, бажаючи, щоб народ Божий був «як інші народи» (1Цар. 8:20), зажадали від пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, звіщаючи волю через святих обранців. Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл питав народ, чи не образив він когось упродовж свого правління, але ніхто не знайшов за ним жодної провини. Після викриття першого царя Саула в непослуху Богові пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості. Його життя описане в Біблії (1Цар.; Сир. 46:16-23). У 406 році мощі пророка Самуїла були перенесені з Юдеї до Константинополя.