Сава

Преподобний Сава Сторожевський, Звенигородський чудотворець, зовсім юним прийшов до обителі преподобного Сергія Радонезького (+ 1392, пам’ять 5 липня і 25 вересня) і прийняв від нього постриг у чернецтво. Він був одним із перших учнів та сподвижників преподобного Сергія. Під проводом цього наставника преподобний Сава навчився послуху, смирення, пильнування помислів, стриманості та цнотливості. Преподобний любив безмовність, тому уникав розмов із людьми. Він ніколи не був у безділлі; часто плакав про вбогість своєї душі. Святий харчувався лише рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі. Подвижницьке життя преподобного Сави здобуло йому загальну любов; він був висвячений у пресвітери та призначений преподобним Сергієм духівником братії. Настанови преподобного Сави були настільки повчальними, що не лише ченці, а й миряни відкривали йому свої душі.

За благословенням преподобного Сергія чернець Сава став ігуменом обителі Успіння Божої Матері. Її влаштував на річці Дубенці великий князь Московський благовірний Димитрій Донський на знак вдячності за перемогу над Мамаєм. У 1392 році, коли наступник преподобного Сергія — ігумен Никон — залишив управління монастирем і зачинився у своїй келії, братія Троїцького монастиря ублагали преподобного Саву повернутися до їхньої обителі та прийняти ігуменський жезл. Упродовж шести років преподобний Сава, вдаючись до молитовної допомоги преподобного Сергія, пас довірене йому стадо. За прикладом преподобного Сергія святий Сава під час ігуменства молитвою вивів джерело води за північною стіною монастиря.

Князь Юрій Димитрійович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія, обрав преподобного Саву своїм духівником. На його прохання преподобний заснував поблизу Звенигорода нову обитель. Але, прагнучи усамітнення, преподобний Сава пішов на пустинне місце — гору Сторожевську. Там він збудував дерев’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці та малу келію для себе. Чутки про чернечі подвиги привабили до нього багатьох, хто шукав усамітнення та безмовного життя. У 1399 році преподобний заснував на Сторожевській горі монастир і з батьківською любов’ю приймав усіх, хто шукав спасіння, навчав їх чернечого послуху та смирення. Преподобний Сава, попри похилий вік, багато потрудився при облаштуванні обителі. Подаючи приклад ченцям, він виконував усі необхідні роботи, застерігаючи всіх від неробства. Преподобний викопав собі печеру за версту від монастиря, в якій подовгу зі сльозами молився і віддавався Богомисленню.

За високе доброчесне життя Господу було угодно прославити преподобного даром прозорливості. Перед походом князя Звенигородського Юрія Димитрійовича на війну, святий старець, помолившись, благословив його і провістив йому перемогу та щасливе повернення.

Помер святий у глибокій старості 3 грудня 1406 року. У грамоті 1539 року преподобний Сава називається чудотворцем. У середині XVI ст. було складено опис чудес. Від мощей преподобного зцілялися хворі та виганялися біси з одержимих. Кілька разів преподобний Сава Сторожевський з’являвся насельникам обителі, які молитовно зверталися до нього по допомогу.

Одного разу преподобний Сава з’явився уві сні ігумену Сторожевської обителі Діонісію, який був іконописцем. Після цього видіння ігумен Діонісій написав першу ікону святого Сави.