Саватій

Подробиці життя прп. Саватія відомі не повністю. Народився він у середині XIV століття. Прийняв постриг і подвизався в Оршинському Вознесенському монастирі, який у той час був іще чоловічим. У 1380-х роках здійснив подорож до Святого Града Єрусалима, де познайомився з життям палестинського чернецтва. Повернувшись до рідної обителі, вирішив перейти до пустельного житія. 

Для цієї мети, випросивши благословення свого духівника святителя Арсенія, віддалився в глухий ліс вгору річкою Оршею, де викопав печеру, в якій молився за спасіння людських душ. Там же преподобний викопав ставок, а на березі річки за молитвами святого пробилося цілюще джерело. Невдовзі навколо преподобного Саватія почала збиратися братія. Так виник Саватіївський монастир. Святий перебував у братньому листуванні з прпп. Сергієм Радонезьким, Корнилієм Комельським та багатьма іншими святими іноками. 

Обитель, улаштована преподобним Саватієм, вважалася однією з найсуворіших і найорганізованіших. Сюди в пошуках взірця для наслідування приходив прп. Йосиф Волоцький, і хоча вже не застав св. Саватія в живих, але багато чому навчився в його учня і наступника прп. Євфросина.

 Ще за життя прп. Саватій прославився чудесами. За його молитвою отримала зцілення донька Тверського князя Бориса Марія, майбутня дружина Івана III. 

Помер прп. Саватій бл. 1438 р. Згодом його обитель спіткала доля багатьох руських монастирів. У XVIII столітті вона була закрита. Мощі прп. Саватія спочивали в парафіяльній церкві с. Саватієво, нині храм цей зруйнований і доля св. мощів невідома.