Серафим (Богословський) і Феогност (Пивоваров), ієромонахи

З метою поширення Православної віри в Туркестанському краї та духовного просвітлення азійських кочівників, Преосвященний Єпископ Олександр (Кульчицький) у 1882 році освятив місце для заснування чоловічого Святотроїцького місіонерського монастиря на берегах Іссик-Кульського озера. Перші насельники монастиря зіткнулися з труднощами, включаючи напади кочових племен. У 1886 році до монастиря прибули 11 ченців з Святомихайлівської Закубанської пустелі, а в 1894 році з острова Валаам прибули вісім ченців на чолі з ігуменом Севастіаном. На початку XX століття до монастиря були запрошені кілька ченців з Різдво-Богородичної Глинської пустелі, серед яких були монахи Серафим, Феогност і Анатолій, відомі своєю освітою та високим подвижницьким життям. Отець Серафим мав іконописний талант, а отець Феогност мав добрі адміністративні здібності. До 1909 року монахи Серафим і Анатолій були запрошені до кафедрального міста Верний, де служили в Успенській церкві. У 1916 році ієромонах Анатолій управляв архієрейським хором у Вознесенському кафедральному соборі міста Верний. Після приходу до влади більшовиків у березні 1918 року монахи пішли в гори і створили скит на сопці Мохнатій. Ієромонах Серафим облаштував у ньому церкву, вириту в схилі гори. У 1921 році ієромонах Серафим був убитий червоноармійцями, а ієромонах Феогност також став жертвою насильства. Монахи були поховані без трун, завернутими в мантію. Ієромонах Анатолій продовжував служити у Верному, але незабаром також був арештований і розстріляний. Могила преподобномучеників Серафима і Феогноста в Аксаї почиталася віруючими. У 1991 році на ній був встановлений поклонний хрест, а в 2000 році вони були причислені до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських для загальноцерковного почитання.