Серапіон
Псковський, Спасо-Єлеазаравський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Прп. Євфросин (1386–1481) — засновник Спасо-Єлеазарівського монастиря, автор унікального скитського уставу, що наголошував на рівності братії. Уславився крайнім аскетизмом, відмовився від ігуменства. Прп. Серапіон (пом. 1480) — вірний учень прп. Євфросина, який 55 років дотримувався обітниці безмовності. Родом із Юр’єва, захищав православ’я у Прибалтиці. Обидва подвижники спочивають у заснованій ними обителі, де їхні мощі прославилися чудесами.
Преподобний Серапіон Псковський народився наприкінці XIV століття в місті Юр’єві (Дерпті) і був вихований у суворому благочесті. Добре знаючи Святе Письмо і творіння святих отців, був полум’яним сповідником православної віри та ревним викривачем латинської омани.
Близько 35 років від роду святий оселяється на річці Толві і стає учнем преподобного Євфросина Псковського († 1481 р., 15/28 травня), який жив ще в цілковитому усамітненні, і розділяє з ним пустельні подвиги та труди з облаштування обителі (55 років прожили святі разом).
Невідомо, де і коли прийняв преподобний Серапіон постриг, але до преподобного Євфросина він прийшов уже ченцем. Ревно виконуючи всі монастирські устави, святий особливо докладав зусиль до церковної молитви і говорив, що дванадцять псалмів, проспіваних у келії, не можуть зрівнятися з однією короткою молитвою, проспіваною в храмі: «Господи, помилуй».
Заради великих подвигів своїх преподобний ще за життя удостоївся від Господа дару прозорливості й чудотворень. У 1476 р. зцілився від гнійної рани на нозі латиш-селянин, приклавши до неї сніг від слідів святого.
Преподобний передрік нашестя на Псков німців у рік його смерті і те, що обитель не постраждає, що й здійснилося.
Помер він 90-річним старцем, 8 вересня 1480 р. Після смерті уславився численними чудотвореннями.