Сергій Голощапов, пресвітер

Народився 6 червня 1882 року в Московській губернії в селі Баньки. У сім'ї було п'ятеро дітей, батько часто хворів, що обмежувало їхні засоби. Незабаром після народження молодшого сина сім'я переїхала в село Олексіївське, де він провів своє дитинство та юність. З ранніх років він відзначався великою побожністю, співав у церковному хорі та служив в алтарі. Закінчив Заіконоспаське духовне училище, а потім Московську духовну семінарію, де познайомився з отцем Іоаном Кронштадтським. У 1908 році одружився на Ользі Борисівні Кормер і став викладачем семінарії. У 1913 році він поїхав до Башкирії на лікування від туберкульозу. З початком Першої світової війни його звільнили від військової служби за станом здоров'я, і він викладав на курсах при Покровській громаді сестер милосердя. У 1920 році був рукоположений у сан диякона, а в 1920 році – у сан священника і призначений настоятелем храму святителя Миколая в Покровському. Організував школу для парафіян і продовжував викладати. У 1922 році влада почала створювати перешкоди священнослужителям, і він залишив служіння в храмі. У 1926 році оформив пенсію по інвалідності і був призначений настоятелем у храмі Святої Трійці в Нікітниках. У 1929 році храм був закритий, а він арештований і ув'язнений у Бутирську в'язницю. 20 листопада 1929 року засуджений на три роки ув'язнення в Соловецький табір. У таборі працював на лісозаготівлях, потім став помічником лікаря. У умовах табору продовжував здійснювати богослужіння з віруючими. 7 грудня 1937 року його заарештували у квартирі під час вечірнього богослужіння. 16 грудня трійка НКВД засудила його до розстрілу. Розстріляний 19 грудня 1937 року і похований у безвісній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.