Сергій Смирнов, пресвітер

Священномученик Сергій народився 15 червня 1893 року в селі Борок Пошехонського повіту Ярославської губернії в родині священика ­ка Іоанна Смир­но­ва. Закінчив Ри­бін­ське училище і отримав місце вчителя в рідному селі; про­працював тут два роки. Батько Іоанн наполягав, щоб син став священиком і присвятив своє життя служінню Богу та Божому народу. Сергій Іванович погодився з батьком і, отримавши його благословення, вступив до Ярославської Духовної семінарії. Закінчивши її, він одружився з благочестивою селянською дівчиною Надією, яка співала на хорах. У 1919 ро­ці його ви­свя­тили у свяще­ника до храму в селі Сан­ні­ко­во, що роз­та­шо­ва­но­го за со­ро­ка кіло­мет­рів від Бор­ка. Парафія була бідною, при церкві не було притча, і батько Надії Матвіївни допоміг їм купити будинок. Тут о. Сергій прослужив до 1935 року. До цього часу у подружжя народилося четверо дітей. Отець Сергій проявив себе ревним пастирем і великим милосердцем, ділячись останнім шматком хліба з незаможними. У 1935 році влада вимагала від священика сплатити податок, який він через брак грошей не зміг сплатити. Влада описувала все майно і вигнала о. Сергія з родиною з дому, і їм довелося блукати, знімаючи квартири. Як би добре не ставилися селяни до свого парафіяльного священика, але страх був сильнішим, і через це господарі боялися залишати його у себе в домі на тривалий час. У одних господарів була ступа, і хтось із парафіян подарував о. Сергію три кілограми жита. Він взяв ступу, щоб розтовкти зерно. Хтось доніс, що священик займається помелом, і о. Сергій був заарештований і засуджений до одного року ув’язнення у виправно-трудовому таборі за несплату податку. У той час, коли він перебував у ув’язненні, із села Санніково були виселені всі мешканці, а саме село затопило Рибінським водосховищем. Повернувшись через рік з ув’язнення, о. Сергій поїхав до Твері до архієпископа Фаддея, щоб отримати парафію, і був направлений до Воздвиженського храму села Тебліші. Вісім місяців о. Сергій жив у парафії сам, але потім йому дали невеликий будиночок, і в квітні 1937 року він перевіз до Тебліші сім’ю. Отця Сергія заарештували на третій день після дня Святого Сергія, 11 жовтня 1937 року. З дому під час обшуку забрали все, включаючи старенький, вже пошарпаний підрясник. У о. Сергія, якому на той час було п’ятдесят чотири роки, залишилася родина: дружина, Надія Матвіївна, дві дочки та син, причому молодшій дочці ледь виповнилося сім років. Після арешту священика на допит були викликані голова та секретар сільради і завідувач одного з відділів райвиконкому , які показали, що знають священика недавно, всього кілька місяців, але що о. Сергій нібито виступав проти позики, ка­за­в, що бо­ль­ше­ві­ки не гірше за ка­пі­та­лі­стів обі­ра­ють робіт­ників і се­лян під виглядом позик і що СРСР го­ту­ється до війни. 20 жовтня було складено обвинувальний висновок і передано на розгляд Трійки НКВС. 1 листопада Трійка засудила священика до розстрілу. Священик Сергій Смирнов був розстріляний 3 листопада 1937 року. Залічений до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Цер у серпні 2000 року для загальноцерковного вшанування.