Софія

Свята праведна Софія Слуцька, княжна з давнього роду Олельковичів, що княжили в Слуцьку — одному з найдавніших міст Північно‑Західної Русі. Слуцьк уперше згадується в літописах під 1116 роком, коли належав великому князю Київському Володимиру Мономаху. Близько 1270 року місто перейшло під владу литовських князів, а в 1395 році стало окремим уділом, родоначальником якого був онук Ольгерда — князь Олександр (Олелько) Владиславович.

Під владою Олельковичів Слуцьк укріплювався й до XV століття став одним із головних міст Литви. Татари багато разів намагалися взяти його, але не змогли здолати твердиню. Рід Олельковичів дав Церкві чимало благочестивих християн, вірних Православ’ю.

Дід святої Софії, князь Юрій Юрійович, був великим шанувальником святинь: власноруч переписав Євангеліє для Слуцького Свято‑Троїцького монастиря. У духовному заповіті він наказував синам твердо триматися православної віри та опікуватися монастирями.

Походження та сирітство княжни Софії

Батько святої Софії, Юрій Юрійович II, був єдиним із трьох братів, хто залишився вірним Православ’ю. Двоє інших прийняли католицтво — явище, що стало поширеним через утиски православних у Речі Посполитій.

Юрій Юрійович був одружений з Катериною з роду Кішок. 1 травня 1585 року в них народилася єдина донька — Софія, остання з роду Олельковичів. Мати померла невдовзі після пологів, а через рік, 6 травня 1586 року, помер і батько. Софія осиротіла в колисці.

Опіку над нею взяли родичі — Ходкевичі. Але, піклуючись про княжну, вони переслідували й корисливі цілі: прагнули розрахуватися з боргами за рахунок її величезних спадкових маєтків. Вони домовилися з Радзивіллами, що Софія стане дружиною князя Януша Радзивілла, коли досягне повноліття.

Боротьба за спадок і чудесне відвернення кровопролиття

Через фінансові суперечки між родами справа дійшла до загрози війни. Радзивілли зібрали 6 000 воїнів, Ходкевичі — 2 000 і 24 гармати. Юна Софія стала заручницею в їхньому домі у Вільні. Вона молила Бога зупинити кровопролиття, причиною якого стала невільно.

Король і духовенство намагалися примирити сторони. Уніатський митрополит Іпатій Потій навіть наказав молитися за перемогу Радзивіллів. Але Господь не допустив битви: роди уклали нову угоду.

Весілля призначили на 1 жовтня 1600 року, у свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Вірність Православ’ю

Перед вінчанням з’ясувалося, що Софію не запитали, чи готова вона прийняти католицтво. Але княжна твердо заявила:

• вона не зречеться Православ’я,
• її діти мають бути хрещені в Православній Церкві.

Князь Януш звернувся до папи римського, і той дозволив шлюб за православним обрядом. Вінчання відбулося 1 жовтня 1600 року в Бресті.

Захисниця Православ’я в часи унії

Життя княгині Софії було сповнене скорбот, але найбільшим горем стала Берестейська унія 1596 року, що принесла жорстокі переслідування православних:

• відбирання храмів і монастирів,
• вигнання священників,
• заборона богослужінь,
• примус до унії,
• заборона православним займати посади,
• таємні поховання вночі.

Софія стала захисницею православного народу. Слуцьк під її владою став твердинею Православ’я — єдиною в усьому краї.

Вона:

• домоглася королівської грамоти про заборону примусу до унії,
• підтримувала монастирі й храми,
• жертвувала кошти,
• вишивала ризи власноруч,
• здійснювала паломництва,
• опікувалася духовенством.

Її вплив був настільки великим, що навіть після її смерті чоловік і нащадки підтверджували свободу православного богослужіння в Слуцьку.

Блаженна кончина та прославлення

Свята Софія померла у 26 років — 19 березня 1612 року, під час народження дочки, яка також не вижила. Її поховали в Слуцькому Свято‑Троїцькому монастирі. Господь прославив її нетлінними мощами та численними чудесами.

Після революції мощі були вилучені й передані до музею, але нині вони відкрито почивають у Свято‑Духовому кафедральному соборі Мінська.