Стефан Крейдич, пресвітер, преподобномученики Євгеній (Вижва), Миколай (Ащепьєв), ігумени, Пахомій (Іонов), ієромонах

Стефан Васильович Крейдич народився в 1874 році в с. Вавуличи Бездежської волості Гродненської губернії в білоруській селянській родині. З 1914 по 1918 рік служив в армії писарем в штабі військового округу м. Смоленська. З 1919 року служив псаломщиком і співаком церковного хору в с. Рогово (Ропово) Брянської губернії, з 1923 року — на аналогічних посадах у Смоленську, з 1929 року — знову в Рогові. У 1932 році був висвячений у сан священика до храму с. Робчик Брянської губ. (Смоленська обл.). У 1936 році був заарештований, звинувачений в «агітації проти вступу в колгоспи, збиранні дітей у віці від 12 до 15 років і навіюванні їм релігійного дурману, висловлюванні контрреволюційних повстанських настроїв». Спецколегією Західного Облсуду був засуджений до семи років виправно-трудових таборів. Етапований до Бідаїцького відділення Карлага НКВС. 7 вересня 1937 року був заарештований в таборі за груповою справою «Справа митрополита Євгенія (Зернова) та ін., Караганда, 1937 р.». Звинувачувався в тому, що «не тільки не змінив своїх переконань, але й перебуваючи в ув'язненні, продовжував свою діяльність, проводячи серед ув'язнених табору релігійну агітацію і поширюючи провокаційні вигадки». На допиті заявив: «Винним себе не визнаю, а що співав тропар Трійці, вважав, що маю право на те — не заборонено». 20 вересня 1937 року трійкою при УНКВС по Карагандинській обл. був засуджений до розстрілу. Вирок був приведений у виконання. Дати виконання вироку в справі немає. 29 березня 1990 року був реабілітований прокурором Караганди за 1937 рік репресій. Зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських рішенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви в серпні 2000 року.