Світлана

У морі під час шторму корабель пригнало на каміння та розбило на тріски. Ніхто з пасажирів не врятувався, крім однієї дівчини, яка встигла вхопитися за дошку і припливла до скелі, де трудився блаженний Мартініан. Він допоміг Світлані (так звали дівчину) підвестися на скелю. Він розповів їй про своє життя на скелі, про відвідування його тричі на рік корабельником, благословив дівчину, залишив їй хліб і воду і кинувся в море. Дельфіни допомогли йому досягти землі.

Світлана залишилася сама робити свій подвиг в ім'я Господа. Через деякий час прибув корабельник, привіз хліб та воду Мартініану, а застав на скелі жінку. Світлана розповіла все корабельнику, від пропозиції корабельника перевезти її до міста відмовилася, а просила, щоб він прибув разом із дружиною та привіз їй чоловічий одяг та шерсть для рукоділля.

Корабець виконав її прохання, і Світлана продовжувала подвижницьке життя. Вона жила просто неба і вдень, і вночі, і в спеку, і в холод, і вихваляла Господа за своє життя.

Щодня вона підносила дванадцять молитов Богові, а щоночі вона двадцять чотири рази ставала на молитву. Фунт хліба служив їй їжею на два дні.

Через шість років подвижницького життя на острові Світлана померла. Вже через два місяці після її смерті, коли в належний термін прибули корабельник із дружиною, вони знайшли блаженну Світлану навіки покійної. Поховали святу Світлану у місті Кесарії Палестинській.