Симеон
Верхотурський (Меркушинський)
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Праведний Симеон Верхотурський народився на початку XVII століття в європейській частині Росії в сім'ї благочестивих дворян. Корячись Божественному провидінню, він залишив почесті та земне багатство й подався за Урал. У Сибіру праведний Симеон жив як простий мандрівник, приховуючи своє походження. Найчастіше він відвідував село Меркушинське, що знаходилося неподалік від міста Верхотур’я, де молився у дерев’яній церкві.
З благовістям про Триєдиного Бога, про вічне життя у Царстві Небесному праведний Симеон ходив навколишніми селищами. Він не цурався й іновірців-вогулів, корінних жителів цього краю, які полюбили святого за його чисте житіє. З допомогою благодаті Божої праведний Симеон пробудив у серцях вогулів прагнення до доброчесного життя. У незайманій сибірській тайзі він віддавався Богомисленню, у кожній живій істоті вбачаючи невимовну Премудрість «Творця всього сущого».
Подвижник ніколи не залишався без діла. Він добре вмів шити шуби і, ходячи по селах, працював у домівках селян, не приймаючи за працю жодної винагороди. Щоб уникнути похвали за свою роботу, праведний Симеон залишав її незавершеною і йшов від замовників. За це йому доводилося терпіти образи й навіть побої, але він приймав їх зі смиренням і молився за своїх кривдників. Так він досяг досконалого смирення та нестяжання.
Багато молився святий Симеон про зміцнення у вірі новопросвічених жителів Сибіру. Свою молитву подвижник поєднував із подвигом колінопреклонного стояння на камені у дрімучій тайзі. За десять верст від Меркушина на березі річки Тури подвижник мав усамітнене місце, де ловив рибу. Але й тут він виявляв стриманість: риби він добував рівно стільки, скільки було потрібно йому для денного прожитку.
Блаженна кончина святого мужа настала серед великих подвигів посту й молитви. Спочив він у 1642 році і був похований на Меркушинському цвинтарі, біля храму Архістратига Михаїла.
Господь прославив Свого угодника, який залишив усе земне заради служіння Йому Єдиному. У 1692 році, через 50 років після кончини святого, жителі села Меркушинського чудесним чином віднайшли нетлінне тіло праведника, ім'я якого вони забули. Невдовзі від мощів, що з'явилися, почали відбуватися численні зцілення. Був зцілений паралізований чоловік, за цим послідували й інші зцілення. Митрополит Сибірський Ігнатій (Римський-Корсаков, 1692–1700) послав людей для засвідчення фактів. Один із них, ієродиякон Никифор Амвросієв, у дорозі молився Богу і непомітно занурився в легкий сон. Раптом він побачив перед собою чоловіка у білому одязі, середнього віку, волосся його було русявого кольору. Добрим поглядом він дивився на Никифора, і на запитання останнього: «Хто ти?» – той, хто явився, відповів: «Я Симеон Меркушинський», – і став невидимим.
В «Іконописному підручнику» під 16 квітня зазначено: «Святий і праведний Симеон Меркушинський і Верхотурський, що в Сибіру новий чудотворець; подобою русявий, борода і волосся на голові як у Козьми Безсрібника; ризи на нім прості, руські».
Митрополит Ігнатій, переконавшись у нетлінності мощів святого Симеона, вигукнув: «Свідчу і я, що воістину це мощі праведної і доброчесної людини: в усьому подібні вони мощам давніх святих. Цей праведник подібний до Олексія, митрополита Московського, або ж Сергія Радонезького, бо сподобився він від Бога нетління, подібно до цих світочів віри Православної».
І нині за молитвами святого Симеона Верхотурського Господь являє благодатну допомогу, розраду, зміцнення, напоумлення, зцілення душ і тілес та визволення від лукавих і нечистих духів. Подорожні, що потрапили у біду, за молитвами святого отримують порятунок від смерті. Особливо часто сибіряки звертаються з молитвами до Верхотурського чудотворця при очних хворобах та різноманітних паралічах.
Симеон Верхотурский (Меркушинский): Святой праведный Симеон Верхотурский
Прав. Симеон Верхотурский
Праведный Симеон Верхотурский родился в начале XVII века в европейской части России в семье благочестивых дворян. Повинуясь Божественному водительству, он оставил почести и земное богатство и удалился за Урал. В Сибири праведный Симеон жил как простой странник, скрывая свое происхождение. Чаще всего он посещал село Меркушинское, находившееся недалеко от города Верхотурья, где молился в деревянной церкви.
С благовестием о Триедином Боге, о вечной жизни в Царстве Небесном праведный Симеон ходил по окрестным селениям. Он не чуждался и иноверцев вогулов, коренных жителей этого края, которые полюбили святого за его чистое житие. С помощью благодати Божией праведный Симеон пробудил в сердцах вогулов стремление к добродетельной жизни. В девственной сибирской тайге он предавался Богомыслию, в каждом живом существе видя неизреченную Премудрость «Сотворившего вся».
Подвижник никогда не оставался праздным. Он хорошо умел шить шубы и, обходя села, работал в домах у крестьян, не принимая за труды никакого вознаграждения. Чтобы избежать похвал за свою работу, праведный Симеон оставлял ее незавершенной и уходил от заказчиков. За это ему приходилось переносить оскорбления и даже побои, но он принимал их со смирением и молился о своих обидчиках. Так он достиг совершенного смирения и нестяжательства.
Много молился святой Симеон об укреплении в вере ново-просвещенных жителей Сибири. Свою молитву подвижник соединял с подвигом коленопреклонного стояния на камне в дремучей тайге. В десяти верстах от Меркушина на берегу реки Туры подвижник имел уединенное место, где ловил рыбу. Но и здесь он проявлял воздержание: рыбы он добывал ровно столько, сколько требовалось ему для дневного пропитания.
Блаженная кончина святого мужа последовала среди великих подвигов поста и молитвы. Скончался он в 1642 году и был погребен на Меркушинском погосте, у храма Архистратига Михаила.
Господь прославил Своего угодника, который оставил все земное ради служения Ему Единому. В 1692 году, спустя 50 лет после кончины святого, жители села Меркушинского чудесным образом обрели открывшееся нетленное тело праведника, имя которого они забыли. Вскоре от явившихся мощей стали совершаться многочисленные исцеления. Был исцелен разбитый параличом человек, за этим последовали и другие исцеления. Митрополит Сибирский Игнатий (Римский-Корсаков, 1692–1700) послал людей для освидетельствования фактов. Один из них, иеродиакон Никифор Амвросиев, в пути молился Богу и незаметно погрузился в легкую дремоту. Вдруг он увидел перед собой человека в белой одежде, среднего возраста, волосы его были русого цвета. Добрым взглядом он смотрел на Никифора и на вопрос последнего: «Кто ты?» – явившийся ответил: «Я Симеон Меркушинский», – и стал невидимым.
В «Иконописном Подлиннике» под 16 апреля значится: «Святый и праведный Симеон Меркушинский и Верхотурский, иже в Сибири новый чудотворец; подобием рус, брада и власы на главе аки Козьмы Безсребренника; ризы на нем просты, русския».
Митрополит Игнатий, убедившись в нетлении мощей святого Симеона, воскликнул: «Свидетельствую и я, что воистину это мощи праведного и добродетельного человека: во всем подобны они мощам древних святых. Сей праведник подобен Алексию, митрополиту Московскому, или же Сергию Радонежскому, ибо он сподобился от Бога нетления, подобно сим светильникам веры Православной».
И ныне по молитвам святого Симеона Верхотурского Господь являет благодатную помощь, утешение, укрепление, вразумление, врачевание душ и телес и избавление от лукавых и нечистых духов. Бедствующие путники по молитвам святого получают избавление от смерти. Особенно часто сибиряки обращаются с молитвами к Верхотурскому чудотворцу при глазных болезнях и всевозможных параличах.
12 сентября 1704 года, по благословению митрополита Тобольского Филофея, было совершено перенесение святых мощей праведного Симеона Верхотурского из храма в честь Архистратига Михаила в Верхотурский монастырь во имя святителя Николая. В этот день Церковь празднует вторую память святого праведного Симеона Верхотурского (первая – 18 декабря).