Симеон Ветхий, Сирійський, ігумен

Преподобний Симеон, іменований «Старим», з юних років вів пустельне життя, оселившись в одній невеликій печері, в Сирії, в повній самоті. Його життя проходило в суворому пості, безперервній молитві і богомисленні. Їжею йому служили тільки трави, що росли навколо печери. Так він подвизався протягом багатьох років. Коли ж до нього почали стікатися бажаючі побачити його і тим самим порушували його мовчання, він залишив печеру і переселився на гору Аман; але і тут не знайшов спокою від багатьох, що стікалися до нього. Тоді він віддалився на Синайську гору. Але Бог не зволив, щоб преподобний залишився на Синаї, бо належало йому послужити спасінню інших у колишньому місці своїх подвигів. Тому Симеон повернувся на Аман. Під його керівництвом за нетривалий час тут були влаштовані дві чернечі обителі: одна - на вершині гори, інша - внизу, біля підніжжя гори. Керуючи обителями, преподобний Симеон спостерігав за ввіреними його керівництву подвижниками, підбадьорював і зміцнював їх у подвигах благочестя, попереджав їх про напади і підступи ворога нашого спасіння і керував у боротьбі з ним, спонукав до внутрішньої уваги, схиляв їх до лагідності, поблажливості до ближніх, великодушності до ворогів. За свої невсипущі подвиги преподобний отримав від Бога благодать керувати навіть лютими звірами. Богоугодно проживши, преподобний у глибокій старості з миром спочив у Господі.