Тихін
Мединський, Калузький прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Тихон Мединський, Калузький чудотворець, жив у XV столітті. Припускають, що він був родом із «матері міст руських» — Києва.
У юності він прийшов до Москви і прийняв чернечий постриг, за переказами, у Чудовому монастирі. Через деякий час, через любов до усамітнення, він віддалився у пустинне місце за 17 верст від міста Калуги і за 15 верст від міста Медині, назви яких пізніше стали частиною його імені. Місце, обране святим, знаходилося на правому березі невеликої річки Вепрейки, яка п’ятьма верстами південніше впадає в р. Угру.
В останні роки життя преподобного неподалік від місця його подвигів відбулося знамените «стояння на Угрі» (1480 р.), що поклало край татарському ігу на Русі.
Подвижник оселився в дрімучому лісі, у дуплі велетенського дуба, який простояв після кончини святого ще майже чотири століття. На початку 1830-х років дуб був зламаний грозою, а в 1838 році ігумен заснованої преподобним обителі Геронтій влаштував над збереженим могутнім остовом каплицю.
Їжею преподобному служили «трави саморослі» (дикорослі), а питтям — вода з цілющого колодязя, викопаного ним самим біля витоку Вепрейки і досі іменованого «кладезем преподобного Тихона». Звістка про святе життя подвижника привернула до нього учнів. Навколо нього поступово стали збиратися братія. Власник тих місць князь Василь Ярославич (онук Володимира Хороброго) під час полювання виявив житло святого. Він наказав преподобному негайно віддалитися з його вотчин. Образивши відлюдника, князь замахнувся на нього батогом. Піднята на святого рука вмить оніміла і залишилася нерухомою. Врозумлений карою Божою, князь розкаявся і просив у ченця прощення. Отримавши за молитвою святого зцілення, він став благати пустинножителя назавжди залишитися в його землі і влаштувати тут обитель для своїх учнів, обіцяючи щедро постачати її всім необхідним.
Преподобний Тихон заснував пустинь, поставивши в ній перший дерев’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Він став першим ігуменом монастиря і керував братією зі смиренномудрістю, лагідністю та незлобивістю. Святий ігумен годував голодних, напоював спраглих, приймав подорожніх, заступався за скривджених. Преподобний Тихон мав дар сліз і відзначався мовчазністю.
За давнім монастирським переказом, преподобний Тихон упокоївся в 1492 році в глибокій старості, прийнявши незадовго до кончини велику схиму.
Тихон Медынский, Калужский прп.: Преподобный Тихон Медынский, Калужский и преподобный Никифор Калужский
Тихон Медынский
Преподобный Тихон Медынский, Калужский, в юности принял пострижение в монашество в одной из московских обителей, но по любви к уединению удалился в глухую местность близ Малоярославца. Подвизался он в глубине дремучего леса, на берегу реки Вепрейки, в дупле старого исполинского дуба. Однажды во время охоты князь Василий Ярославич (внук Владимира Храброго), повстречав преподобного Тихона, с гневом приказал немедленно убираться из его владений, причем дерзнул замахнуться на преподобного плетью. Рука князя тотчас онемела. Вразумленный таким наказанием, князь раскаялся в своем поступке и со смирением просил прощения. По молитве святого Тихона он получил исцеление. Князь просил преподобного навсегда остаться в его владениях и устроить обитель для иноков и обещал снабжать ее всем необходимым. Преподобный Тихон устроил обитель в честь Успения Пресвятой Богородицы, в которой был настоятелем. Он управлял обителью до глубокой старости, скончался в 1492 году, приняв великую схиму. Тело преподобного Тихона было погребено в соборном храме основанной им обители. Празднование преподобному Тихону установлено на Соборе 1584 года.
Из учеников преподобного Тихона особенно прославился святостью жизни преподобный Никифор Калужский. Предполагают, что он был преемником преподобного Тихона по управлению обителью. Преподобный Никифор Калужский изображался на иконах вместе с другими калужскими святыми: преподобным Пафнутием Боровским (память 1 мая), преподобным Тихоном Калужским и блаженным Лаврентием Калужским (память 10 августа).