Варнава
(Меркулів)
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Василь Ілліч Меркулов (у чернецтві Варнава) народився 24 січня 1831 року в с. Прудищі Тульської області, поруч із тими місцями, звідки прийшли на Виксу засновники нашого міста, брати-заводчики Баташеви.
Батьки Василя, Ілля та Дарія Меркулови, були кріпосними селянами. Люди добрі та богобоязливі, вони раділи народженню сина і нарекли його на честь святого Василя Великого. Як згадував про своє дитинство старець, він був хлопчиком жвавим і рухливим. Побожні батьки віддали свого отрока до школи псаломщиків, де той вивчав Часослов та Псалтир. Деякий час по тому поміщик, власник Меркулових, продає їх у село Наро-Фомінське Московської губернії. Новий власник, князь Щербатов, наказує навчити підлітка слюсарної справи. У вільний від ремесла час Василь відвідує Зосимову пустинь, що розташовувалася неподалік, і знайомиться з відлюдником – монахом Геронтієм. Це спонукає його до рішучої зміни в житті – присвятити себе служінню Богу.
Особливо він утвердився в цьому, коли у 1850 році відвідав разом із матір’ю Троїце-Сергієву Лавру. Через рік Василь іде туди разом із Геронтієм, який вирішив закінчити своє життя біля мощей Сергія Радонезького, а в 1852 році, з благословення намісника Лаври Антонія, переходить до Гефсиманського скита, що розташовувався за три версти від Лаври. Цей скит жив за статутом Саровської пустині, описаним саровським старцем Паїсієм Великим. Під час перебування у скиті особливо великий вплив на майбутнього старця справив монах Даниїл (Схимовський). 17 лютого 1856 року Василь отримав відпускну грамоту, тобто свободу від поміщика. 23 грудня 1857 року він стає послушником. І лише через майже десять років, 20 листопада 1866 року, після смерті старця Даниїла, Василь приймає постриг і згодом несе подвиг старчества під іменем Варнава («дитя милості, син утішення»).
У 1871 році Варнаву висвячено в ієродиякони, 10 січня 1872-го – в ієромонахи, а ще через деякий час намісник Лаври затвердив його у званні народного духівника печер Гефсиманського скита. З цього моменту починається відомість Варнави серед вірян. По його благословення йдуть прочани з багатьох куточків Росії. У свідченнях сучасників, які з ним спілкувалися, знаходимо багато прикладів прозорливості старця. У січні 1905 року на сповідь до Варнави ходив сам імператор-мученик Микола II.