Василій (Богоявленський), архієпископ Чернігівський

Священномученик Василій, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, народився у лютому 1867 року в селі Старе Сеславино Тамбовської губернії в родині священника. У 1888 році закінчив Тамбовську духовну семінарію, а в 1900 році — Казанську духовну академію. У 1907 році був удостоєний ступеня магістра богослов'я за дисертацію на тему: «Друга книга Маккавейська». У 1908 році прийняв чернечий постриг і став ректором Чернігівської духовної семінарії. З 1909 по 6 травня 1917 року займав Чернігівську кафедру. У 1917 році, за розпорядженням Тимчасового уряду, був відправлений на спокій за «належність до старого ладу». Він був переведений до Миколаївської Теребенської пустині, а потім управляв Московським Заіконоспасським монастирем. Брав участь у діяльності Помісного Собору Руської Православної Церкви і в 1918 році був направлений до Пермі для розслідування арешту та вбивства архієпископа Андроніка. Після розслідування, його потяг було зупинено червоноармійцями, які вбили членів комісії, а самого владику скинули з Камського мосту в ріку 14 (27 н. ст.) серпня 1918 року. Тіло владики було поховане місцевими селянами, але пізніше більшовики викопали його і спалили. Причислений до лику святих Новомучеників і Исповідників Російських на Ювілейному Архиєрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного почитання.