Василій Краснов, пресвітер

Василь Тимофійович Краснов народився в 1886 році в селі Калинівка Самарської губернії. Після закінчення 4 класів Духовної семінарії служив псаломщиком. У 1914 році був призваний до армії, воював до січня 1918 року, а з вересня по листопад 1919 року служив у Червоній Армії. У 1921 році був висвячений на священика. 4 червня 1935 року був заарештований і засуджений до 3 років ВТТ. У Карагандинському ІТЛ працював сторожем, у сторожці, де він жив, де збиралися ув'язнені-священики для молитви. У жовтні 1937 року отець Василій разом з іншими учасниками молитовних зібрань був заарештований, звинувачений у тому, що «входив до контрреволюційної групи... брав участь у нелегальних зібраннях цієї групи, на яких велися контрреволюційні розмови, надавав з особистої ініціативи своє приміщення ( сторожку) для цих зборів». Не заперечуючи факту молитовних зібрань, у пред'явлених звинуваченнях винним себе не визнав. Арештовані священики були розстріляні 20 листопада 1937 року і поховані в безіменній могилі. Василь Тимофійович Краснов прославлений Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року.