Василій Максимов, пресвітер

Священномученик Василій Микитович Максимов народився в 1887 році в селі Бабка Воронезької губернії в родині селянина. Місцевий священик благословив його служити в вівтарі. Василій закінчив духовне училище і одружився з дочкою священика. У 1914 році він був висвячений у сан священика до одного з храмів міста Шадринска. У 1923 році отець Василій переїхав до Москви і служив у храмі великомученика Микити в селі Кабаново Орехово-Зуєвського повіту Московської губернії. За бездоганне і ревне служіння Церкві отець Василій був возведений у сан протоієрея і згодом нагороджений митрою і призначений благочинним. У 1927 році померла його дружина, і отець Василій залишився з трьома дітьми. В кінці двадцятих років в селі сталася пожежа, згоріло відразу кілька будинків. Отець Василій поступився церковним будинком сім'ям погорільців, а сам з дітьми перейшов жити в церковну сторожку, де в одній половині жив сторож з дочкою Євфимією, а в іншій оселився отець Василій з дітьми. Євфимія взяла на себе опіку над дітьми і намагалася замінити їм матір. У 1935 році отець Василій захворів на туберкульоз, і надії вилікуватися не було. Йому допомогла любов парафіян. Дізнавшись про хворобу батюшки, вони оточили його такою турботою і опікою, що він одужав. Глибокої ночі з 22 на 23 серпня 1937 року отця Василія заарештували, через місяць засудили до розстрілу. Священик Василій Микитович Максимов був розстріляний 23 вересня 1937 року і похований у безіменній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Прилучений до лику святих новомучеників і сповідників Російських 6 жовтня 2001 року визначенням Священного Синоду Російської Православної Церкви.