Василій Малахов, пресвітер

Священноісповедник Василій народився 30 січня 1873 року в селі Дуброво Вітебської губернії в родині білоруського селянина Якова Малахова. Закінчив Вітебське духовне училище та вступив до Вітебської духовної семінарії, яку закінчив у 1894 році. Після цього продовжив навчання в Московській духовній академії, закінчивши її в 1898 році. Служив викладачем у Волинській духовній семінарії, де користувався повагою за свої знання та віру. У 1919 році семінарію закрили, і його запросили викладати в Житомирському училищі пастирства, яке також незабаром закрилося. Активно протистояв оновленству, виступаючи на єпархіальних зборах. У 1924 році був рукоположений у священики і незабаром возведений у сан протопресвітера. У 1926 році, після відмови священика в селі Тіосто від служіння, був призначений настоятелем місцевого храму. Вів активну пастирську діяльність, незважаючи на переслідування з боку влади. У 1927 році був заарештований за доносом, у якому його звинувачували в контрреволюційній агітації. На допитах стверджував свою невинуватість і пояснював, що його слова були спрямовані проти безбожності, а не проти влади. Після кількох місяців слідства, 18 травня 1928 року був засуджений до трьох років заслання в Сибір. Після закінчення терміну заслання жив у селі Абрамово Нижньогородської області, де продовжував пастирську діяльність, незважаючи на обмеження. Користувався повагою місцевих жителів і проводив богослужіння в таємниці. 8 лютого 1936 року був знову заарештований і ув'язнений у Бутирську в'язницю. На допитах відповідав на звинувачення, підкреслюючи свою вірність Церкві та відсутність ворожих намірів до влади. Зберігав надію на правду і справедливість до кінця свого життя.