Василій Поляномерульський (Пояна-Мерулуйський)

Преподобний старець Василій народився в 1692 році, ймовірно, в Малоросії. З юності, рухомий божественним бажанням, він віддалявся в пустельні місця для спілкування з подвижниками. Приблизно в 1713 році разом з іншими монахами він заснував скит Долгоуці в лісі на кордоні Валахії та Молдови, де керував 20 років. Не знайшовши спокою, він побудував скит у По­яна Мерулуй, або Мерлополянах. У 1733 році, завдяки підтримці князя Костянтина Маврокордат, він побудував дерев'яну церкву та келії, продовжуючи керувати духовним життям скиту Долгоуці. Преподобний Василій досяг статусу ставропігійної обителі для скиту, що дозволило йому бути під безпосереднім управлінням Валагійського митрополита. Життя в По­ляно­мерульському скиті було влаштоване за Афонським уставом, і обитель славилася як друга Свята Гора. Старець Василій багато разів бував на Афоні і постриг преподобного Паїсія в малу схиму, радячи йому віддати перевагу спільному життю для здобуття смирення і покаяння. Монахи скиту займалися перекладом творів святих отців, таких як святий Ісаак Сирин і Іоанн Лествичник. Преподобний Василій складав передмови до їхніх творів, роз'яснюючи важливість внутрішньої молитви та духовного трезвіння. Він підкреслював, що молитва повинна бути щирою і постійною, як у євангельської вдови. Старець Василій прославився по всій Румунській землі і був запрошений на церковний Собор у 1749 році в Бухаресті, де його віра і духовне вчення були визнані єпископами як непорочні і досконалі. Преподобний Василій упокоївся в мирі 25 квітня 1767 року в По­яна Мерулуй, де його мощі спочивають і до сьогодні в невідомому місці.