Вікентій (Нікольський), монах

Преподобномученик Вікентій народився в 1888 році в Санкт-Петербурзі, на хрещенні отримав ім'я Віктор. Його дід був священиком, а батько, Олександр Петрович, закінчив духовну семінарію і служив у Міністерстві фінансів. Після більшовицького перевороту сім'я втратила всі засоби, і батько переїхав до міста Кашира. Віктор вступив до Оптиного монастиря в 1913 році, де почав служити в канцелярії. У 1918 році був пострижений у монашество з ім'ям Вікентій, відмовившись від священного сану, обравши життя монаха. Після закриття монастиря був переданий приходському священнику в Козельську, де вів аскетичне життя, не покидаючи церкви і не беручи участі в трапезах. 18 серпня 1930 року був арештований разом з іншими монахами і мирянами. У своїх свідченнях він стверджував, що не вів контрреволюційної діяльності і не належав до жодної групи. 27 листопада 1930 року був засуджений до п'яти років ув'язнення в концтаборі і відправлений до Вишерських таборів, де у нього був діагностований туберкульоз. 26 квітня 1931 року був звільнений і висланий на Урал, де продовжував жити в бідності, покладаючись на допомогу знайомих і родичів. 5 вересня 1935 року йому дозволили повернутися до Козельська, але в 1936 році він знову залишився без житла. 24 липня 1937 року був арештований і обвинувачений у контрреволюційній агітації. 8 вересня 1937 року трійка НКВД засудила його до десяти років ув'язнення в виправно-трудовому таборі. Помер 11 грудня 1937 року в Локчімлазі і був похований у безіменній могилі.