Віктор і Сосфен

Свята веломучениця Євфимія, дочка християн-сенатора Філопрона і Феодосії, постраждала за Христа в Халкидоні близько 304 року. У цей час правитель Приск закликав жителів на язичницьке свято, погрожуючи муками тим, хто не принесе жертву ідолу Арею. 49 християн, серед яких була й Євфимія, сховалися в домі, де таємно здійснювали Божественну службу. Їх заарештували та піддали тортурам, але ніхто не відрікся від віри. Євфимію відокремили від інших і, незважаючи на вмовляння та тортури, вона залишилася вірною Христу. Свята молилася Господу, і, незважаючи на жорстокі муки, залишалася неушкодженою. Її кинули в розпечену піч, але два Ангели захистили її, і вона залишилася цілою. Потім її відправили на поїдання звірам, але жодна звіра не торкнулася її, окрім ведмедиці, яка завдала їй невелику рану. Свята померла від цієї рани, і в цей час сталося землетрус, що налякало варти і глядачів, що дозволило її батькам поховати її з честю неподалік від Халкидона. На могилі святої був зведений величний храм, де проходили засідання IV Вселенського Собору в 451 році, під час яких свята чудесним чином підтвердила православне сповідання. Мощі святої були перенесені до Константинополя близько 620 року, а в період іконоборчої єресі опинилися в морі, але були витягнуті благочестивими моряками і пізніше повернені до Константинополя в 796 році.