Владислав

Служба святому благовірному князю Владиславу Сербському. Текст затверджений Священним Синодом Руської Православної Церкви 25 грудня 2013 року (журнал № 147).

Місяця вересня у 24-й день. Святого благовірного князя Владислава Сербського.

На вечірні. На «Господи, взиваю»: стихири, глас 6: За іменем твоїм таке і житіє твоє: бо, прозябнувши від славного кореня, достойно наслідував ти родителя первовінчаного, і, вінчаний Савою Великим, вітчизні став ти славою і похвалою, Владиславе приснопам’ятний. За іменем твоїм таке і житіє твоє: бо шукав ти слави небесної, і, славою вітчизну свою збагативши, воздвиг ти в ній храми й обителі, взиваючи: не нам, Господи, не нам, але імені Твоєму дай славу за милість і істину Твою. За іменем твоїм таке і житіє твоє: бо неславних світу цього полюбив ти, убогих, жебраків і скалічених. І їм щедро благотворивши, славний, достойно вінчаний був ти від Царя Небесного славою і честю нетлінною. Слава, глас 8: Христолюбивий Владислав самодержець, як давніше Давид перед ковчегом, ідучи перед святим тілом Сави, всієї Сербії великого і чудного пастиря, співав у веселощах і радості: величає душа моя Господа, що святиню цю вношу в обитель мою. І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний: Пресвята Діва Владичиця, стоячи перед Хрестом Сина Свого і Бога, розчулено промовляла, сльози проливаючи: о Сину, як помираєш смертю безчесною, честю вінчавши людське єство? Утробою вражаюся і розумом трепещу, — Пречиста плакала гірко.

На стиховні Октоїха. Далі говоримо: Стих: Господи, силою Твоєю звеселиться цар, і про спасіння Твоє зрадіє вельми. І співаємо стихиру, глас 4: Веселиться і ликує країна Сербська, з нею ж усі народи слов’янські благочесно святкують. Бо представ цар перед Престолом Твоїм, Христе Боже, і молить Тебе про православне воїнство. Тому і ми взиваємо до нього у веселощах: радуйся, Владиславе многоіменитий. Слава, глас 2: Коли країну твою скарбами земними збагатив ти, тоді до Небесного Царя воззвав ти: полюбив я слова Твої більше золота і топазу. Тому, благодать від Христа Бога отримавши і як талант її примноживши, не переставай Того за тих, хто шанує тебе, молити, щоб ущедрив і спас душі наші. І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний: Скривало промені свої сонце, і земля в трепеті здригалася, і бездушне каміння розпадалося, і все творіння кам’яніло від жаху, і завіса церковна роздиралася, Ангели обличчя свої закривали: але який язик сповідає Твої страждання біля Хреста Сина Твого, Пречиста?

Тропар, глас 4: Як кореня чесного галузь славна, благовірний княже Владиславе, у вітчизні твоїй добре царював ти, і Царство Небесне отримавши, володієш славою і честю великою. Тому не забудь народів слов’янських і православним людям на супротивників споборствуй.

На утрені. Канон, акровірш якого: «Владислава оспівати, Господи, сподоби мене». Глас 2. Пісня 1. Ірмос: Прийдіть, люди, заспіваймо пісню Христу Богу, що розділив море і наставив людей, яких вивів із рабства єгипетського, бо Він прославився. Владиславу царю пісню оспівати, Господи, сподоби мене, оскверненого багатьма і безмісними согрішеннями, що впав у глибину зла і вражений марнославством та гордістю лютою. Лозою благоуханною винограду Христового явився ти, Владиславе, бо розквітнув ти на славному древі царів благочестивих, якого солодкістю наситившись, красні плоди виростив ти. Хоча й багато скорбот від брата свого перетерпів ти, проте послуху батькам анітрохи не ухилився, тому й вінчав тебе родич твій святий Сава богомудрий царським вінцем, достохвальний. Богородичний: Діво Пресвята, християн похвало, обличчя Твого не відверни від нас, але як милосердна Мати, захисти чад Твоїх від ворогів видимих і невидимих.

Пісня 3. Ірмос: На камені віри утвердивши мене, розширив Ти уста мої на ворогів моїх. Звеселився бо дух мій, коли співаю: немає святого, як Бог наш, і немає праведного більше Тебе, Господи. Істинним спадкоємцем батькові своєму первовінчаному в турботі про країну Сербську був ти, Владиславе, охороняючи її від нашестя іноплемінників і від усякої міжусобної брані. Суд Твій, Боже, цареві дай, і правду Твою синові царевому, — так взивав ти, блаженний царю Владиславе. Тому отримав ти від Царя царів розум, щоб чинити суд праведний і милостивий. Лихви і мзди уникнув ти як вогню, Владиславе, повсякчас ходячи перед лицем Господнім. Заради цього й благословив Бог тебе і країну Сербську Своєю багатою милістю. Богородичний: Ангели здивувалися, Чиста, Різдву Твоєму, ми ж жахаємося повсякчасному Твоєму заступництву за нас, якого не позбав нас, Владичице, за безліч наших прогрішень.

Сідален, глас 4: Воістину добрим воїном Христовим явився ти, преславний царю Владиславе, зброєю землю свою захистивши і благочестям православну віру огородивши; але, як той, хто має дерзновення до Святої Тройці, мир країні Сербській випроси і душам нашим велику милість. Слава, і нині, Богородичний: Пристановищем Божества неприступного явилася Ти, Пресвята Діво Чиста, тож простягни руки Твої до Всемилостивого Спаса, щоб визволив нас від усякої напасті і сподобив поклонятися Йому неосудно. Хрестобогородичний: Стоячи перед Хрестом Сина Твого і Бога, моїх гріхів заради враженого і розп’ятого, не прогнівайся до кінця, Владичице, але Твоїми всемогутніми молитвами визволи мене від вічного осудження.

Пісня 4. Ірмос: Прийшов Ти від Діви, не ходатай, не Ангел, але Сам, Господи, воплотившись, і спас увесь мій людський рід. Тому кличу Тобі: слава силі Твоїй, Господи. Віру праву більше зіниці ока зберігав ти у вітчизні своїй, охороняючи її від латинян і агарян, тому зберіг тебе Господь від усякої лютої обставини. Ангели славу Божу оспівали на Небесах, коли ти, Владиславе, у землі Сербській багато храмів та обителей іночеських воздвиг, де не змовкає молитва до Господа. Воістину всій вселенній явився ти окрасою, христолюбивий царю Владиславе, бо благотворив ти і православним Церквам сходу, дари багаті їм посилаючи через Саву блаженного. Богородичний: О одухотворена палато Царя царюючих і коліснице свята Господа слави, не залиши нас, у доброчесності вбогих, допоможи нам грішним, і разом зі святим царем Владиславом заступи нас і визволи від вічного безчестя.

Пісня 5. Ірмос: Світла Подателю і віків Творче, Господи, у світлі Твоїх повелінь настав нас: бо крім Тебе іншого Бога не знаємо. Силою Господньою звеселився ти, царю Владиславе, і в радості співав Йому пісні хвалебні: бо крім Тебе іншого Бога не знаю. Поклав святий Сава на голові твоїй вінець із каміння чесного. Живота вічного просив ти у Владики життя, і Він дав тобі довготу днів і спасіння у вік віку. Нашестя ворогів укротив ти, Владиславе, бо Господь воював за них і гнівом Своїм стривожив їх. Бо уповав ти на Бога, тому міццю Його не похитнувся ти, мудрий. Богородичний: Тебе, вище розуму і слова Матір Божу, вірні славимо однодушно і співаємо Тобі пісні хвалебні, бо народила Ти нам вічну Радість.

Пісня 6. Ірмос: У безодні гріховній валяючись, незбагненну милосердя Твого закликаю безодню: від тління, Боже, мене возведи. Вилило серце моє слово благе: славослів’я святокрасному Владиславу, який милістю і мудрістю здобув небесну радість, тому кажу я похвали цареві. Глас Христів у Євангелії почувши, про некрадомий скарб піклувався ти, і, розточивши маєтки свої жебракам і вбогим, здобув ти Небесне Царство. З юності полюбив ти знехтуваних світу цього і зробив їх друзями собі від багатства мимоплинного, тому, коли збіднів ти у житті тимчасовому, вони прийняли тебе у вічні оселі. Богородичний: Стіна єси і огорожа нам, Пресвята Діво Чиста, на рабів Твоїх нікчемних умилосердися, немічних улікуй і ті, що вбожіють, заповни.

Кондак, глас 6: Царю Небесному наслідуючи, Утішителю і Подателю життя, багатства твої вбогим розточував ти, і був ти пристановищем усякому стражденному, утішенням і заступленням ображеному, міццю й огорожею країні твоїй, Владиславе богоблаженний.

Ікос: Воістину виявив ти, Владиславе, у собі самому царський образ смиренням, милосердям і лагідністю, послухом Царю Небесному і любов’ю до людей твоїх. Тому нас сподоби взивати до тебе і розчулено говорити: радуйся, багато скорбот перетерпілий; радуйся, людські слабкості звідти пізналий; радуйся, життєву солодкість ні в що не вменилий; радуйся, печаль людей на радість перетворилий; радуйся, сербська похвало й окрасо; радуйся, царів славо і жебраків веселіє, Владиславе богоблаженний.

Пісня 7. Ірмос: Тілу золотому премудрі діти не послужили і в полум’я самі пішли, і богів їхніх висміяли, серед полум’я возопіли, і зросив їх Ангел: почулася вже молитва уст ваших. Помазав Давида Самуїл пророк колись, показуючи на сім Боже благовоління, так і Сава святий тебе, Владиславе, помазав, прозираючи про тебе Божественне промишлення. Відбігла всяка злоба від душі твоєї, бо в серці твоєму Христос воцарився і заповідями Своїми Божественними нищив усяке беззаконня і гординю. Духовний розум від Бога здобув ти і, коли повстали на тебе люди невдячні, лагідно царство твоє братові уступив ти, рятуючи країну від міжусобної брані. Богородичний: Недоуміває всякий розум співати Тебе, Богородице, недоуміває всякий язик сповідати Твої чудеса, проте замість слів віру прийми. Бо Ти є християн Заступниця, Тебе величаємо.

Пісня 8. Ірмос: У піч вогненну до отроків єврейських зійшов, і полум’я на росу переклав Бога, співайте, діла, як Господа, і підносьте у всі віки. Сербії з’явилися ви, двійця чесна, Саво богомудре і Владиславе доброхвальний, перший Сербський архієрею і вінчаний ним преславний государю, тож моліться разом про стражденну вітчизну вашу. Птиця знайшла собі хатину, і горлиця гніздо собі, так само Владислав обитель святу створив, де поклав мощі Сави святителя, згодом і сам упокоївся там. Обитель Мілешевська розквітнула як лілея польова, маючи в собі мощі двох угодників Божих: Сави святителя і Владислава царя, їхніми молитвами, Господи, помилуй нас. Богородичний: Діво Владичице, Мати всіх нас, не зневаж людей, що згрішили, на чада Твої умилосердися і покрий нас чесним Твоїм омофором.

Пісня 9. Ірмос: Безначального Родителя Син, Бог і Господь, воплотившись від Діви, нам з’явився, щоб омрачене просвітити, зібрати розсіяне. Тому Всепету Богородицю величаємо. Здобув ти вічну славу, блаженний, зі святими упокоюючись, тому і тих, хто шанує тебе, пом’яни біля Престолу Господа Вседержителя. Блажен той, хто розуміє жебрака й убогого, в день лихий визволить його Господь, тому і ти, царю Владиславе, отримав мзду праведних. Окрашений сонм царів благочестивих у країні Сербській преславно просіяв: Симеон, Стефан, Лазар та інші багато. З ними ж, Владиславе досточудний, молися про нас. Багатогрішний і суємудрий я, не зміг принести тобі співу гідного, Владиславе, проте, знаючи тебе милостивим і нищелюбним, не зневаж мого вбозтва, молюся. Богородичний: Як одухотвореному Божому ковчегу слава Тобі подобає, Владичице, бо Ти піднесеніша за Горні чини, народивши Сина, Превічного Бога.

Светилен, глас 1: Воістину явився ти жебракам скарбом, подорожнім пристановищем, утішенням тим, хто плаче, ображеним заступленням, країні Сербській славою й огорожею. Тому і нам, святе Владиславе, будь предстателем добрим і молитовником всесердечним. Слава, і нині, Богородичний: О всепіта Мати, що народила всіх Владику і Господа, на рабів Твоїх умилосердися і разом зі святим Владиславом моли спастися душам нашим.

На стиховні Октоїха. Далі говоримо: Стих: Господи, спаси царя і почуй нас, у який би день ми не призвали Тебе. І співаємо стихиру, глас 4: Достойним спадкоємцем явився ти святим родичам твоїм державним: Симеону мироточивому і Стефану первовінчаному, царський образ утверджуючи святістю житія. Тому Царство Небесне успадкував ти, Владиславе присноблаженний. Слава, глас 8: Веселиться сьогодні обитель Мілешевська, маючи в собі всевитончений скарб, чесні мощі царя Владислава, видатного молитовника і милостивого заступника, до якого всі розчулено говоримо: о преславний царю Владиславе, не залиши нас молитвами твоїми. І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний: Коли до Хреста пригвоздили Господа слави невдячні і злонравні люди, на смерть осудивши Життєдавця, тоді зброя пройшла Твою святу душу і гріхи наші пронизали Твоє серце, але не відкинь нас, що до кінця гинемо, і визволи від вічного мучення.