Володимир Лозина-Лозинський, пресвітер

Священномученик Володимир Костянтинович Лозина-Лозинський народився 26 травня 1885 року в місті Духовщина Смоленської губернії. Його батьки були народниками. У 1888 році мати захворіла на тиф і померла. Батько, вдівець, повернувся до Санкт-Петербурга і отримав місце лікаря. Володимир виріс хворобливим і добрим хлопчиком, закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет. У 1910 році він вступив на службу до Урядового Сенату і вивчав архівну справу. Під час Першої світової війни він керував перевезенням поранених. У 1917 році, після закриття Сенату, він влаштувався на роботу на залізницю. Бажання стати священиком у нього визріло після катастрофи 1917 року та самогубства брата. У 1920 році він був зарахований на курси Богословського Інституту і подав прохання про рукоположення.Після рукоположення служив в університетській церкві Всіх Святих, а в 1923 році став настоятелем. Неодноразово піддавався арешту: у 1924 році за справою «Спасське Братство», а в 1925 році був засуджений на десять років таборів. На Соловках він проявляв доброту і смирення. У 1928 році його вирок був пом'якшений до п'ятирічного заслання в Сибір. У селі Пьяново він був у засланні з єпископом Василієм. Після звільнення з 1934 року служив у Новгороді, ставши настоятелем Михайло-Архангельського собору. У 1936 році знову був арештований, а 13 (26) грудня 1937 року розстріляний. Місце його поховання залишається таємницею.Був канонізований серед новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року для загальноцерковного почитання.