Володимир Пастернацький, пресвітер

Святий Володимир народився 2 липня 1885 року в селі Дудичі Ігуменського району Мінської губернії в сім'ї священика Іларіона Пастернацького. Закінчивши Мінську духовну семінарію в 1908 році, він одружився на Наталії, дочці священика Феофана Сосиновського. У них народилося вісім дітей. Володимир Іларіонович був рукоположений у священики до храму святих апостолів Петра і Павла в селі Песочне, де служив до 1932 року. У 20-х роках його призначили благочинним і підвищили в сан протоієрея. У 1931 році сім'ї священика було запропоновано сплатити податок, який був настільки великим, що вони не змогли зібрати потрібну суму, і в них забрали корову. У 1932 році отець Володимир був переведений до Спасо-Вознесенської церкви в місті Копиль. У 1933 році всі храми в Копильському районі були закриті, а священиків заарештовано; залишилася лише Спасо-Вознесенська церква. Отець Володимир з ранку до вечора їздив по потребах, хрестив новонароджених, відспівував померлих. У березні 1936 року його заарештували за звинуваченням у привласненні адміністративної влади. 24 березня 1936 року його засудили до двох років ув'язнення і відправили до виправно-трудової колонії № 1 у селищі Хальч Гомельської області. Наталія Феофанівна залишилася одна з трьома неповнолітніми дітьми без засобів до існування. У 1936 році вона з дітьми переїхала до міста Рославль. У грудні 1937 року отця Володимира звільнили, але через день його знову заарештували за звинуваченням в 'активній контрреволюційній агітації'. 5 січня 1938 року трійка НКВД засудила його до розстрілу. Протоієрей Володимир Пастернацький був розстріляний 21 січня 1938 року і похований у спільній безіменній могилі. У 1958 році Наталія Феофанівна, працюючи над реабілітацією чоловіка, писала владі: 'Прошу реабілітувати мого чоловіка... Він не був ні злодієм, ні хуліганом, ні вбивцею, ні ворогом народу, а ревний проповідник Євангельської істини, що проголошує мир і любов між людьми.'