Яків Кармильський (Палестинський), самітник, посник

У країні фінікійській, поблизу міста Порфіріон, жив відлюдник на ім'я Яків, який, залишивши суєту життя, прийняв монаший образ і провів п’ятнадцять років у печері, досягаючи успіхів у постницьких подвигах. Він став угодним Богові, зціляв хворих і звертав людей до істинної віри. Однак диявол, заздрячи його добродіям, піднявся проти нього, підбурюючи невіруючого самарянина до вигнання Якова. Самарянин найняв блудницю, щоб спокусити святого. Блудниця прийшла до Якова, але він, запідозривши підступ, не впустив її. Вона, прикидаючись хворою, змусила його вийти до неї. Святий, проявивши милосердя, допоміг їй, але незабаром вона зізналася, що була послана, щоб спокусити його. Яків, навчаючи її, відправив її до єпископа Олександра, який охрестив її. Після цього єпископ вигнав самарянина з міста і зміцнив Якова в добродійності. Пізніше святий вигнав бісів з дочки знатного чоловіка, але відмовився від золота в подяку, сказавши, що божественні дари не продаються. Він продовжував зціляти багатьох, але, щоб уникнути тщеславства, відійшов до іншої печери, де провів тридцять років у молитвах і пості. Однак, впавши в гордість, він піддався спокусі, зґвалтував дівчину і, боячись викриття, вбив її, скинувши тіло в річку. У відчаї він покинув свою печеру, але зустрів відлюдника, який втішив його і закликав до покаяння. Яків, сповідаючи свої гріхи, провів десять років у покаянні в поховальній печері, поки Господь не почув його молитви. У країні почалася посуха, і єпископ, отримавши одкровення, закликав Якова помолитися за народ. Святий, нарешті, вийшов з печери і, помолившись, закликав дощ. Після цього він знову почав творити чудеса і зцілювати людей. Перед своєю кончиною він заповів поховати себе в тій же печері. Святий Яків упокоївся, і його мощі були перенесені до церкви, де встановили святкування його пам'яті.