Яків Низибійський (Нисивійський), єпископ

Преподобний Яків, єпископ Нізібійський, був сином князя Гефальського (Вірменія) і отримав гарну освіту. З юності він полюбив усамітнення, довгий час жив у горах, біля міста Нізібії (на кордоні Персії та Римської імперії), де здійснював найсуворіші подвиги: жив під відкритим небом, харчувався деревною плодами та зеленню, одягався в козячі шкури. Весь час преподобний проводив у молитовних бесідах з Богом. Під час гонінь імператора Максиміана (305–311) він прославився мужнім сповіданням віри. За його суворе благочестиве життя нізібійські жителі обрали його своїм єпископом (не пізніше 314 року). Святитель Яків прославився своєю гарячою ревністю до православної віри, великими чудесами і даром прозорливості. Його молитвами Нізібія була врятована від навали Сапора, царя Перського. Святитель Яків серед отців I Вселенського Собору був одним з видатних захисників православної віри. Мудрий і освічений пастир влаштував у Нізібії проповідницьку школу, в якій він сам був наставником. Своїм високим моральним життям він сильно впливав на серця слухачів. Помер святий Яків мирно близько 350 року.