Яків

Святитель Яків, єпископ Ростовський, за місцевим переказом, прийняв постриг у Копирському на річці Ухтомі монастирі, за 80 кілометрів від Ростова. Довгий час він був ігуменом цього монастиря, а в 1385 році був поставлений єпископом Ростовським за митрополита Пимена і великого князя Димитрія Донського. Захищаючи засуджену на страту жінку, святитель, наслідуючи приклад Спасителя, велів кинути в неї перший камінь тому, хто вважає себе безгрішним, і відправив жінку на покаяння. Князь і ростовські бояри, незадоволені єпископським судом, вигнали святого Якова з Ростова. Вийшовши з міста, святитель підійшов до озера Неро, розстелив свою святительську мантію на воді, і, осяявши себе хресним знаменням, поплив на ній, як у човні, керований благодаттю Божою. Відійшовши від міста версти на півтори, святитель Яків вийшов на берег біля місця майбутнього монастиря. Князь і народ, розкаявшись, просили вибачення у святителя. Лагідний єпископ вибачив їх, але назад не повернувся. На березі озера Неро він поставив собі келію і збудував невелику церкву на честь Зачаття праведної Анною Пресвятої Богородиці, започаткувавши Зачатівський Яковлівський монастир. Помер святитель Яків 27 листопада 1392 року. Поширена думка, що святитель Яків боровся з іконоборчою єрессю Маркіана, що з'явилася в Ростові наприкінці XIV століття. Стародавнє житіє святителя не збереглося. Нові агіографи почали брати відомості зі служби святителю Якову Ростовському. Проте служба, що збереглася у списках XVI–XVII ст., була складена шляхом запозичень зі служби на 6 лютого святителю Вуколу († бл. 100), який боровся з єретиком I століття Маркіаном, та зі служби святителю Стефану Сурозькому (VIII; пам'ять 15 грудня) Константином7.