Ярослав Савицький, Ямський, пресвітер

Священномученик Ярослав народився 28 березня 1882 року в селі Пухле, Гродненської губернії, в родині диякона Ісаака Савицького. Після закінчення Духовної семінарії в 1903 році він був рукоположений у священики в 1905 році. Ярослав Ісаакович одружився на Ользі Федорівні, у них народилося двоє синів і донька. Під час Першої світової війни він служив у Красностокському жіночому монастирі, а після його евакуації в Єкатеринінську пустинь залишився там до 1929 року, коли храм був закритий. У 1919 році він був підвищений у сан протопресвітера. У 1923 році за ревне служіння Церкві був нагороджений паліцею. У 1929 році став настоятелем храму святих мучеників Флора і Лавра в селі Ям. У цей час він активно підтримував парафіян в умовах колективізації, за що був обвинувачений у контрреволюційній діяльності. Арештований 27 листопада 1937 року, він був засуджений і розстріляний 8 грудня 1937 року, похований на полігоні Бутово під Москвою.