Єфрем Антиохійський, патріарх

Святитель Єфрем — визначна постать в історії християнської церкви. Свій життєвий шлях він розпочав як успішний воєначальник на Сході в епоху правління візантійських імператорів Анастасія та Юстина. Проте його серце прагнуло іншого служіння: Єфрем відзначався глибокою побожністю, милосердям та щирою турботою про знедолених. Його сходження на духовну вершину було визначене звище. Руйнівний землетрус в Антіохії забрав тисячі життів, зокрема й тодішнього патріарха Євфрасія. Саме під час цієї трагедії, через особливе Божественне одкровення, Єфрема було обрано новим патріархом Антіохійським. Після жахливого катаклізму імператор Юстин доручив саме Єфрему очолити масштабну відбудову зруйнованого міста. Серед звичайних робітників на будівництві працював таємничий єпископ, який приховував свій духовний сан та ім'я. Саме цей чоловік передрік Єфрему його майбутнє велике служіння. Пророцтво збулося дивовижним чином: невдовзі колишній воєначальник дійсно зійшов на патріарший престол. Новий патріарх вирізнявся непохитною відданістю істинній вірі. Бажаючи навернути відомого стовпника, який піддався єретичним впливам, Єфрем зіткнувся з серйозним викликом. Опонент запропонував перевірити істинність їхнього віровчення за допомогою вогню. Покладаючись на Боже милосердя, патріарх погодився і кинув свій омофор у розпечене багаття. Сталося диво: священне вбрання залишилося абсолютно неушкодженим. Вражений цим знаменням, стовпник щиро покаявся та повернувся до православного віровчення. Провівши земні роки у праведних трудах, щирому милосерді та захисті віри, святий Єфрем відійшов до Господа, приєднавшись до сонму святих у небесній славі.