Єфрем II, патріарх Сербський

**Блаженний Єфрем, патріарх Сербський: життєвий шлях великого подвижника та молитвеника** Блаженний Єфрем, який увійшов в історію як третій патріарх Сербської православної церкви, змалечку відчував особливе духовне покликання. Народившись у родині священника, він ще юнаком вирішив присвятити себе Богу. Таємно від батьків хлопець знайшов притулок у досвідченого відшельника Василя, разом із яким проводив дні у щирій молитві та суворому пості. Прагнучи до глибшого духовного усамітнення, Єфрем згодом перебував на Святій Горі Афон та в Ібровському монастирі, після чого оселився неподалік Дечанської обителі, обравши шлях суворого аскетичного життя в печері. Спокійне молитовне життя пустельника було порушене після смерті царя Душана, коли в країні спалахнули міжусобиці. У часи цієї смути на святого напали розбійники й жорстоко побили його. Тодішній патріарх Савва забрав пораненого подвижника до себе, де той зміг одужати та зміцніти. У 1375 році, після соборної молитви сербських архієреїв, Єфрема було обрано новим патріархом. Попри те, що святий щиро плакав і не прагнув високої церковної влади, він прийняв цей послух. Після висвячення новий першоієрарх увінчав на княжіння благовірного князя Лазаря. У 1382 році, прагнучи повернутися до усамітнення та безмолвства, патріарх Єфрем добровільно відмовився від престолу. Однак у 1388 році, після кончини його наступника — блаженного Спиридона, святий був змушений знову взяти на себе тягар управління Сербською Церквою, виконуючи цей обов'язок до обрання нового патріарха. Земний шлях великого подвижника завершився 15 червня 1400 року. Святий Єфрем упокоївся у віці 88 років, залишивши по собі пам'ять як про зразок смирення та вірності Богу. Сьогодні його святиня — нетлінні мощі — спочивають у великій патріаршій церкві, а православна громада молитовно вшановує пам'ять святого 30 серпня.