Єкатерина Черкасова, послушниця

Преподобномучениця Катерина — постать, яка стала символом непохитної віри та духовного подвигу в часи жорстоких гонінь на християнство. Майбутня свята народилася 4 грудня 1892 року в селі Кашино Волоколамського повіту Московської губернії. Початкову освіту дівчина здобула в церковноприходській школі, яка й заклала міцний фундамент її релігійного світогляду. У 1915 році Катерина прийняла рішення присвятити життя служінню Богові й вступила до Святотроїцького Олександро-Невського монастиря. Тут вона ревно подвизалася протягом семи років — до 1922 року. Коли радянська влада розпочала хвилю агресивних антирелігійних репресій та розорила обитель, черниця була змушена залишити монастирські стіни. Вона знайшла притулок у селі Мокруша, де оселилося чимало сестер зруйнованого монастиря. Спільне життя в єдності, молитві та постійній духовній підтримці допомогло їм зберегти та зміцнити свою віру під час важких випробувань. Кривавий маховик радянських репресій наздогнав праведницю наприкінці 1937 року. У грудні на підставі неправдивих свідчень її звинуватили в активній контрреволюційній діяльності. Офіційний арешт відбувся в ніч на 20 січня 1938 року, після чого Катерину ув’язнили в казематах НКВС. Попри виснажливі, безперервні допити та жорсткий тиск слідчих, вона проявила незламність духу й категорично відмовилася визнавати сфабриковану провину. Реакція каральної системи була безжальною: вже 26 січня 1938 року трійка НКВС засудила Катерину до смертної кари. 5 лютого 1938 року преподобномученицю було розстріляно. Життя святої обірвалося на полігоні Бутово, де її поховали в безіменній могилі разом із тисячами інших жертв тоталітарного режиму.