Єліконида Солунська (Фессалонікійська), Коринфська

Свята мучениця Еліконіда — одна з найдивовижніших постатей раннього християнства, чий подвиг віри назавжди увійшов в історію Церкви. Вона народилася та виросла у славетному місті Фессалоніки в епоху правління римських імператорів Гордіана та Філіпа. Коли розпочалися жорстокі переслідування послідовників Христа, відважна дівчина вирушила до Коринфа. Побачивши там місцевих жителів, які приносили жертви бездушним ідолам, Еліконіда не побоялася відкрито закликати їх до покаяння та віри в Єдиного Істинного Бога. За цей сміливий крок її негайно заарештували та привели на суд до правителя (ігемона) Периннія. Вражений надзвичайною красою юнки, ігемон спочатку намагався ласкою та переконаннями схилити її до зречення. Проте свята Еліконіда твердо та непохитно засвідчила свою вірність Спасителю. Тоді розлючений правитель наказав піддати її жорстоким катуванням. Дівчину нещадно били та кидали у казан із киплячою смолою, але завдяки заступництву Ангела Господнього вона залишилася неушкодженою. Побачивши це диво, Перинній розлютився ще більше і продовжив катувати християнку, яка з молитвою на устах мужньо терпіла всі страждання. Подальші випробування лише підтвердили силу Божого захисту. Коли Еліконіду кинули у розпечену піч, вона, подібно до трьох старозавітних юнаків, раділа і славила Бога, а полум'я не завдало їй жодної шкоди. Не зашкодило святий і катування на гарячому мідному ложі. Після цих знущань мученицю кинули до темниці, де їй з'явився Сам Ісус Христос, який повністю зцілив її рани та зміцнив дух для останнього випробування. Під час наступного судового засідання свята Еліконіда силою молитви розбила язичницьких ідолів, що викликало шалений гнів у натовпу язичників. Попри нові витончені тортури, вона залишалася непохитною у своїй вірі. Зрозумівши, що катування безсилі, ігемон Перинній наказав відсікти їй голову. Перед смертю свята молилася, просячи Господа єднання з праведниками у Царстві Небеснім. Почувши підбадьорливий голос із небес, вона з радістю прийняла мученицьку кончину. У мить страти з її рани замість крові витекло молоко, що стало небесним знаком її абсолютної чистоти та непорочності. Тіло святої мучениці було поховане християнами з великими почестями, прославляючи Святу Трійцю.