Єлісавета Самовська

Єлисавета Миколаївна Самовська — постать із надзвичайною та водночас трагічною долею, чиє життя стало прикладом незламної віри та мужності. Вона народилася 14 жовтня 1860 року в Нижньому Новгороді у родині службовця банку. Отримавши якісну освіту в московському Маріїнському інституті, який успішно закінчила у 1877 році, Єлисавета присвятила себе педагогічній діяльності, даючи приватні уроки німецької та французької мов. Після революційних подій 1917 року її життя кардинально змінилося. Вона переїхала до міста Семенова, що в Нижньогородській області, де активно зайнялася громадсько-релігійною діяльністю. Очоливши церковну раду храму Всіх Святих, Єлисавета Миколаївна відкрито виступала проти радянської політики закриття церков, демонструючи дивовижну сміливість. Вона організовувала місцевих жителів та згуртовувала громаду для захисту релігійних святинь. За свою безкомпромісну позицію жінка потрапила під жорна радянських репресій. 2 листопада 1937 року її заарештували за безглуздим та сфабрикованим звинуваченням в «активній участі у контрреволюційній церковно-фашистській диверсійно-терористичній організації». Єлисавету кинули до в'язниці в місті Горькому, проте зламати її дух каральним органам не вдалося — вона категорично відмовилася визнавати себе винною. 6 листопада 1937 року Особлива трійка УНКВД по Горьківській області засудила відважну жінку до розстрілу. Вирок виконали 14 листопада 1937 року. Тіло Єлисавети Самовської поховали у загальній безіменній могилі. Пам'ять про її подвиг віри була офіційно вшанована у 2000 році, коли Архієрейський ювілейний Собор РПЦ причислив її до лику святих як новомученицю.