Єлісавета Тимохіна

Свята мучениця Єлисавета Олександрівна Тимохіна — це уособлення непохитної віри та духовної сили в часи жорстоких гонінь. Її життєвий шлях розпочався у 1881 році в місті Венев Тульської губернії. У 1912 році вона пов’язала свою долю з удівцем Тимофієм Тимохіним, який обіймав посаду жандармського унтер-офіцера. Після революційного перевороту Тимофія заарештували, проте невдовзі звільнили. Єлисавета повністю присвятила себе вихованню дітей та служінню Богу. У 1922 році її обрали до церковної ради Преображенського храму в селі Великі Вяземи. Попри постійні переслідування та тиск з боку радянської богоборчої влади, вона віддавала всі свої сили й час турботі про парафію та захисту віри. Трагічний фінал її земного життя припав на початок 1938 року, коли Звенигородський відділ НКВД отримав директиву про проведення масових арештів. 16 лютого 1938 року Єлисавету взяли під варту. Під час виснажливих допитів їй висунули фальшиве звинувачення в контрреволюційній діяльності, проте жінка проявила незламність і не визнала своєї провини. 27 лютого 1938 року рішенням трійки НКВД Єлисавету засудили до смертної кари. 7 березня 1938 року Єлисавету Олександрівну Тимохіну розстріляли. Свій останній спочинок мучениця знайшла в безіменній могилі на розстрільному полігоні Бутово під Москвою.