Єлісей Лавришевський

### Заснування обителі та життєвий шлях святого Єлисея Згідно з працею архімандрита Миколи «Історико-статистичний опис Мінської єпархії», витоки Лавришевського чоловічого монастиря сягають приблизно 1225 року. Обитель з'явилася неподалік Новогрудка — саме там, де сьогодні височіє Лавришевська парафіяльна Успенська церква. Її засновником став преподобний Єлисей. Стародавнє слов'янське житіє святого свідчить, що Єлисей мав знатне походження — він був сином князя Тройната та обіймав почесну посаду при дворі правителя Міндовга. Однак, прийнявши християнську віру, юнак вирішив полишити мирське життя та світські привілеї. Він віддалився у глуху пустель, де зустрів православного ченця. Разом вони започаткували нову Лавру. Відомо, що серед перших послушників монастиря був і князь Войшелк, який, прагнучи усамітнення, мешкав окремо від решти братії. Земне життя преподобного Єлисея обірвалося трагічно: у ніч на 23 жовтня (близько 1250 року) його підступно вбив власний вихованець — молодий слуга. ### Посмертні дива та порятунок монастиря Після мученицької кончини святого біля його мощей почали відбуватися дивовижні зцілення. Давній переказ описує випадок, коли біснуватий чоловік миттєво позбувся своєї недуги, лише випадково торкнувшись до святині. Ще одне знаменне диво сталося приблизно 1505 року. Тоді татарські орди, спустошивши околиці Новогрудка, підійшли до стін Лавришевського монастиря. Проте заступництво Божого угодника врятувало обитель: загарбникам привидилося, ніби весь монастирський двір заповнений численним добірним військом вершників. Охоплені панічним жахом, татари поспіхом відступили. ### Канонізація та втрата святині Саме це чудесне спасіння обителі, ймовірно, спонукало митрополита Йосипа Солтана канонізувати преподобного Єлисея. Ця визначна подія відбулася на церковному соборі у Вільні в 1514 році. Раніше мощі святого перебували у храмі відкрито, проте під час однієї з наступних воєн їх сховали глибоко під землею. Згодом монастир був повністю спалений, і місце поховання святині було назавжди втрачене. Наразі історикам достеменно невідомо, чи мало вшанування пам'яті преподобного Єлисея загальноцерковний характер, чи обмежувалося лише місцевим рівнем.