Єлісей Штольдер, диякон

Священномученик Єлисей Штольдер — постать, яка стала символом незламної віри та духовної мужності в часи жорстоких гонінь на Церкву. Майбутній подвижник народився 14 червня 1883 року в Смоленську, виховуючись у глибоко благочестивій родині. Через службові обов'язки батька сім'я згодом переїхала до Ташкента, а пізніше оселилася в Москві. Отримавши освіту в Ташкентському училищі, яке він закінчив у 1902 році, юнак розпочав свій професійний шлях як бухгалтер. Проте покликання душі виявилося сильнішим за світську кар'єру. Коли радянська влада розгорнула масштабні репресії проти духовенства, Єлисей прийняв мужнє рішення присвятити своє життя служінню Богу. Його духовний шлях розпочався 20 жовтня 1920 року з призначенням псаломщиком до храму Різдва Христового. Вже за кілька днів, 25 жовтня, він був рукоположений у сан диякона. Тривалий час диякон Єлисей намагався поєднувати церковне служіння із цивільною роботою, але у 1924 році його звільнили через релігійні переконання та духовний сан. Випробування продовжувалися: у 1934 році влада закрила церкву в Нємчинівці, де він ніс службу. Тоді священнослужитель перейшов до Микільського храму в селі Ромашкове. Тут він ревно служив парафіянам аж до свого арешту в 1937 році, перебуваючи під пильним наглядом радянських спецслужб, які активно збирали відомості для фабрикування справ проти духовенства. Трагічна розв'язка настала 8 серпня 1937 року, коли диякона заарештували за звинуваченням в антирадянській агітації та ув'язнили в Таганській тюрмі. Під час виснажливих допитів Єлисей Штольдер виявив неабияку стійкість і рішуче заперечив усі закиди у контрреволюційній діяльності. Попри відсутність будь-яких доказів провини, 19 серпня трійка НКВД засудила його до смертної кари. 20 серпня 1937 року диякон Єлисей Штольдер був розстріляний. Його земний шлях завершився в безіменній братській могилі на сумнозвісному полігоні Бутово під Москвою, залишивши нащадкам вічний приклад вірності своїм переконанням.