Ємиліан Гончаров, пресвітер

Священномученик Єміліан — постать, чиє життя стало символом непохитної віри та трагічної долі духовенства в часи радянського терору. Майбутній святий народився 5 серпня 1882 року в селі Старо-Полтавка Саратовської губернії. Свій шлях він розпочав з освітньої ниви, закінчивши учительську семінарію в 1904 році. Проте справжнім покликанням душі Єміліана стало служіння Богові. З 1914 року він виконував послух псаломщика, а у буремному 1921 році прийняв духовний сан — спочатку диякона, а згодом і священника. Його пастирське служіння проходило в парафіях Саратовської єпархії, а в 1932 році отця Єміліана перевели до храму Різдва Христового, що в селі Рождествено. У часи запеклих релігійних гонінь радянська влада не могла залишити без уваги діяльного пастиря. У 1937 році священника заарештували та кинули за ґрати. Йому висунули типові для тих часів сфабриковані звинувачення: участь у контрреволюційній діяльності та незаконне зберігання гвинтівкових патронів. Репресивна машина зреагувала миттєво: 3 листопада 1937 року рішенням трійки НКВД отця Єміліана було засуджено до страти. Уже 5 листопада 1937 року вирок виконали — священнослужителя розстріляли. Свій останній спочинок священномученик Єміліан знайшов у безіменній могилі на розстрільному полігоні Бутово під Москвою, ставши одним із численних небесних покровителів, які віддали життя за Христа.