Єпіподій, Олександр Ліонські

Мученики Єпіподій та Олександр постраждали за віру в Христа в місті Лугдуні (нині Ліон, Франція) під час гонінь Марка Аврелія (161–180). Вони були знатними юнаками, які разом виросли, з самого дитинства були духовно близькими, отримали освіту і прийняли хрещення. Олександр і Єпіподій сховалися від гонінь у вдови-християнки, але були виявлені і заарештовані. Під час арешту Єпіподій втратив сандалію, згодом вдова зберігала її як святиню. На допиті Епіподій і Олександр зізналися, що вони християни, що привело в лють суддю і зібраний натовп. Натовп вибухнув криками люті, і розгніваний суддя наказав розлучити їх і піддати тортурам Епіподія. Епіподій, відповідаючи на удавано м'які слова судді, сказав: «Життя, яке ти мені обіцяєш, для мене – вічна смерть, а смерть, якою ти мені погрожуєш, – перехід до нескінченного життя!» Суддя наказав розтягнути його на кобилі і катувати залізними гаками. Народ, який зазвичай жадав видовищ, обурився і зажадав звільнити християнина. Побоюючись повстання, суддя наказав негайно обезголовити Епіподія. Наступного дня суддя велів привести Олександра і спробував залякати його розповіддю про тортури. Олександр відповів: «Ти думаєш залякати мене спогадами про страждання? Знай же, що ти лише ще більше розпалюєш моє бажання слідувати за ними!» Суддя наказав бичувати його, а потім, зневірившись зламати святого, засудив до розп'яття на хресті. Благочестиві християни викрали тіла обох мучеників і сховали в печері в околицях Ліона, яка стала знаменитою завдяки чудесам, що відбувалися в ній.