Єремія

Святий пророк Єремія, один із чотирьох великих старозавітних пророків, син священника Хелкії з міста Анафофа поблизу Єрусалима, жив за 600 років до Різдва Христового за юдейського царя Йосії та чотирьох його наступників. До пророчого служіння був покликаний на 15-му році свого життя, коли Господь відкрив йому, що ще до народження визначив його бути пророком. Єремія відмовлявся, вказуючи на свою молодість і невміння говорити, але Господь обіцяв завжди бути з ним і охороняти його.

Він торкнувся вуст обранця і сказав: «Ось Я вкладаю слова Мої в уста твої, доручаю тобі відсьогодні долю народів і царств. За твоїм пророчим словом вони будуть падати і повставати» (Єр. 1:9-10). Відтоді двадцять три роки пророкував Єремія, викриваючи юдеїв за відступ від Істинного Бога і поклоніння ідолам, передрікаючи їм лиха та спустошливу війну.

Він зупинявся у воротах міста, біля входу до храму, всюди, де збирався народ, і умовляв їх, погрожуючи, а нерідко й зі сльозами. Але люди відповідали йому глузуванням, лайкою і навіть робили замахи на його життя. Зображуючи майбутнє рабство юдеїв у царя вавилонського, Єремія за велінням Божим надів на свою шию спочатку дерев’яне, а потім залізне ярмо і так ходив серед народу.

Гніваючись на грізні передбачення пророка, старійшини юдейські вкинули пророка Єремію до темничного рову, наповненого смердючою тванню, де він ледь не помер. За заступництвом богобоязливого царедворця Авдемелеха пророка витягли з рову, проте він не переставав пророкувати, за що був ув’язнений. За юдейського царя Седекії його пророцтво збулося: прийшов Навуходоносор, винищив народ, останок відвів у полон, а Єрусалим розграбував і зруйнував.

Навуходоносор звільнив пророка з темниці і дозволив йому жити, де забажає. Пророк же залишився на руїнах Єрусалима і оплакував лиха своєї вітчизни. За переданням, пророк Єремія взяв Ковчег Заповіту зі скрижалями і сховав його в одній з печер гори Навав, так що юдеї більше не змогли його знайти (2 Мак. 2).

Згодом було зроблено новий Ковчег Заповіту, але він уже не мав слави першого. Серед юдеїв, що залишилися у вітчизні, невдовзі виникли міжусобні сутички: намісника Навуходоносора Годолію було вбито, і юдеї, боячись гніву вавилонського, вирішили втікати до Єгипту. Пророк Єремія відхиляв їх від цього наміру, передрікаючи, що кара, якої вони бояться, наздожене їх і в Єгипті.

Але юдеї не послухалися пророка і, насильно взявши його з собою, пішли до Єгипту і оселилися в місті Тафнісі. Там пророк жив чотири роки і був шанований єгиптянами, оскільки умертвив своєю молитвою крокодилів та інших гадів, що наповнювали ті місця. Коли ж він почав пророкувати, що цар вавилонський спустошить землю єгипетську і знищить юдеїв, які оселилися в ній, то юдеї вбили пророка Єремію.

Того ж року передбачення святого здійснилося. Існує передання, що через 250 років Олександр Македонський переніс мощі святого пророка Єремії до міста Олександрії. Пророк Єремія написав книгу «Пророцтв», книгу «Плач» про зруйнування Єрусалима і Послання.

Про часи, коли він жив і пророкував, йдеться у 4-й Книзі Царств (23, 24, 25), у 2-й Книзі Параліпоменон (2 Пар. 36:12) та у 2-й Книзі Маккавейській (2 Мак. 2). У Євангелії від Матфея зазначено, що зрада Іуди була передречена пророком Єремією: «І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїлеві, і дали їх за землю гончаря, як сказав мені Господь» (Мф. 27:9-10).