Євдокія Шейкова

Мучениця Євдокія Олександрівна Шейкова народилася 11 лютого 1856 року в селі Пуза Ардатовського повіту Нижнього родської губернії (нині село Суворово Дивеєвського району) у селянській родині. Після смерті батьків виховувалася в родині дядька — церковного старости. У дитинстві відвідувала разом із паломниками Саровську чоловічу пустинь на честь Успіння Пресвятої Богородиці, Серафимівський Дивеєвський монастир на честь Святої Трійці та Серафимо-Понетаєвський жіночий монастир. У 20 років після важкої хвороби залишилася паралізованою. Разом із послушницями-келейницями створила подобу чернечої громади. Вела суворе молитовне життя, несла подвиг юродства. Дуже любила церковні піснеспіви. Стала відомою завдяки подвижництву, дару цілющої сили та пророцтва. Передбачила свою мученицьку смерть. 16 серпня 1919 року до села Пуза прибув каральний загін. Після доносу про переховування дезертира та агітацію проти Червоної Армії солдати, які увірвалися до келії Євдокії, знущалися над нею, били її, викидали та топтали ногами ікони. На площу зігнали народ, і командир загону влаштував судилище, вимагаючи проголосувати за страту. Вранці 18 серпня до Євдокії дозволили прийти священику Василію Радугіну, який причастив її Святих Таїн разом із келієницями Дарією Улибіною, Дарією Тимагіною та Марією, які вирішили розділити долю наставниці. Коли Євдокію Шейкову везли на возі до місця розстрілу на сільське кладовище, черниці прикривали її від ударів своїми тілами. Усі страчені були поховані в загальній могилі. Свідчення про мученицьку смерть подвижниць були зібрані з благословення єпископа Печерського Варнави (Бєляєва) його келійницею Валентиною Долгановою. Могила мучениці шанувалася місцевими жителями протягом усіх років радянської влади. Євдокія Шейкова була прославлена разом зі своїми послідовницями Архієрейським ювілейним Собором РПЦ у 2000 році. У 2001 році мощі Нижньогородських мучениць були відкриті і нині спочивають у церкві Успіння Богородиці села Суворова.