Євфросин (1481) і учень його, Серапіон, Псковські

Історія святого мученика Єлеазара бере свій початок у мальовничому селі Виделеб’я, що неподалік стародавнього Пскова. З ранніх років вихований у глибокій православній вірі, юнак обрав для себе шлях суворого утримання та духовного поступу. Уникаючи світського життя та земного шлюбу, він прийняв рішення повністю присвятити себе служінню Господу, прийнявши чернечий постриг під іменем Євфросин у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці. У чернечій обителі преподобний Євфросин ревно трудився, проводячи дні у щирій молитві та безкорисливому служінні братії. Проте, прагнучи глибшого усамітнення та втікаючи від земної слави, він згодом залишив монастир. Новим місцем його духовного подвигу став безлюдний берег річки Толви, де, керуючись вказівками вселенських учителів, він розпочав будівництво храму. Коли мати преподобного дізналася, де перебуває її син, і відвідала його, святий підтримав її словом утіхи, закликавши не сумувати, а продовжувати свій чернечий шлях в обителі. Преподобний Євфросин відійшов у вічність 15 травня 1481 року, лишивши по собі пам'ять про праведне й доблесне життя. Його нетлінні мощі спочивають у заснованому ним Спасо-Великопустинському Єлеазаровому монастирі. Згодом цю святу обитель було перенесено на високу гору, де звели новий величний собор на честь Трьох Святителів.