Євфросин (Антонов), ієромонах

Преподобний Євфросин народився 15 червня 1885 року в селянській родині у мальовничому селі Меншиково Псковської губернії. Отримавши початкову освіту в земській школі, юнак до 1910 року працював у купця, проте його серце прагнуло духовного служіння. Невдовзі він став послушником у Спасо-Єлеазарівській пустині, а у 1922 році прийняв сан ієромонаха. Коли у 1928 році безбожна радянська влада закрила пустинь, отець Євфросин не залишив своєї пастирської місії. Він продовжував нести слово Боже людям, служачи у Воскресенській церкві села Мансурово, згодом — у Петропавлівському храмі в селі Лужки, а пізніше — у Троїце-Борисоглібській церкві села Аносино. Активна релігійна діяльність священника викликала роздратування тоталітарного режиму. У 1931 році за сфабрикованим звинуваченням в «антирадянській агітації» його заарештували разом із черницями та засудили до п'яти років ув'язнення в концтаборах. Навіть після відбуття цього жорстокого покарання та виходу на волю мученик не зрікся віри й продовжив правити службу в різних храмах. Нова хвиля репресій наздогнала священнослужителя восени: 7 жовтня 1937 року його заарештували вдруге. Вже 11 листопада 1937 року рішенням трійки НКВД отця Євфросина засудили до смертної кари. Вирок виконали 13 листопада 1937 року через розстріл. Преподобний Євфросин був похований у безіменній могилі на полігоні Бутово під Москвою, ставши одним із численних мучеників за віру.