Євфимій Кочев

Євфимій Петрович Кочев — постать, яка стала символом незламної віри та мужності. Він народився у 1867 році в селі Вилігорт Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії. Попри походження з простої селянської родини комі та закінчення лише трирічної сільської школи, Євфимій був освіченою людиною і чудово володів російською мовою. У повсякденному житті він був майстром на всі руки: займався столярством, ямським промислом та традиційним ремеслом — виготовленням дерев'яних туйесів. Віра в Бога та відданість громаді завжди були орієнтирами для Євфимія Петровича. Він активно підтримував релігійне життя громади, регулярно робив пожертви на місцевий храм на честь Стрітення Господнього, а у 1936 році парафіяни обрали його церковним старостою. Коли влітку, у червні 1937 року, радянська влада розпочала кампанію із закриття храму, Євфимій Кочев безстрашно виступив на його захист, організувавши збір підписів серед місцевих жителів. Рішучий конфлікт спалахнув 13 вересня 1937 року, коли до Вилігорта прибули представники НКВД. Староста навідріз відмовився передати їм ключі від церкви та намагався згуртувати односельчан для опору. Вже наступного дня, 14 вересня, бунтаря затримали та кинули до сиктивкарської тюрми. Під час допитів Євфимій Петрович відкрито заявив, що свідомо захищав свядиню, але повністю відкинув сфабриковане звинувачення в «активній контрреволюційній діяльності». Режим діяв блискавично: 16 вересня його засудили до розстрілу, а 18 вересня вирок було виконано. Тіло мученика поховали у безіменній могилі. Справедливість та пам'ять про його духовний подвиг було відновлено на початку XXI століття — 6 жовтня 2001 року Євфимія Кочева причислили до Собору новомучеників і сповідників Російських.