Євфимій (Коротков), Білогорський, ієродиякон

Історія духовного подвигу братів Володимира та Олексія Короткових бере свій початок у Пермській губернії, де вони виховувалися в атмосфері глибокої віри та благочестя. Важливою віхою в житті родини став січень 1897 року, коли в регіоні розпочав роботу Свято-Николаївський місіонерський монастир під керівництвом архімандрита Варлаама. Брати вирішили присвятити себе служінню Богові й прийшли до цієї обителі. Слідом за ними чернечий постриг прийняв і їхній батько, який залишався в монастирі до кінця своїх днів. Володимир згодом прийняв чернецтво з ім'ям Євфимій та отримав призначення на подвір'я Белогорського монастиря. Олексія ж призвали до лав армії, де за виявлену в боях надзвичайну хоробрість його нагородили Георгіївським хрестом. У лютому 1918 року, повернувшись зі служби, він возз'єднався з братом на монастирському подвір'ї. Проте мирне життя тривало недовго — країну охопив хаос анархії, і невдовзі брати були заарештовані більшовиками. Кривава розв'язка відбулася 21 лютого, коли озброєні більшовицькі загони вдерлися на територію монастирського подвір'я, влаштувавши там погроми, грабежі та масові арешти. Євфимій та Олексій піддалися жорстоким катуванням, але виявили незламну стійкість духу перед мученицькою смертю. Щоб залякати місцеве населення, більшовики кинули їхні тіла на річковій кризі. 25 лютого відбулося поховання героїв віри, яке зібрало всю православну спільноту Пермі. Під час урочистих панахид громада молилася за упокій душ новомучеників, чиї імена назавжди закарбувалися в Книзі життя. Невдовзі після цієї трагедії мати та сестри братів Короткових також прийняли чернечий постриг, вшановуючи цим подвиг і світлу пам'ять своїх рідних.