Євфимій Новий, Солунський (Фессалонікийський), ієродиякон

Преподобний Євфимій Солунський (у світі — Нікіта) народився у 824 році в мальовничому селищі Опсос, що неподалік Анкари. Його батьки, благочестиві Єпіфаній та Анна, виховали сина в глибокій вірі. З юних літ хлопчик вирізнявся лагідною вдачею, послухом та уникав марних світських розваг. Після передчасної кончини батька Нікіта взяв на себе турботу про матір і сестер. Згодом він одружився з доброчесною дівчиною Євфросинією, яка народила йому доньку Анастасію. Проте серце юнака прагнуло цілковитого служіння Господу. Наступного дня після свята Воздвиження Хреста Господнього він прийняв доленосне рішення: залишив родину та вирушив на священну гору Олімп до відомого подвижника Іоаникія Великого. Успішно подолавши всі духовні випробування, які підготував для нього старець Іоаникій, Нікіта прийняв чернечий постриг під іменем Євфимій. Спочатку він навчався духовної мудрості у старця Іоанна, а потім перейшов до киновії Піссадіон, вражаючи братію своїм глибоким смиренням та послухом. Прагнучи ще суворішого усамітнення, чернець вирушив на Святу Гору Афон. Там доля звела його з монахом Йосифом, разом із яким вони вдалися до надзвичайно важких аскетичних подвигів, зокрема провели три роки у повній ізоляції в темній печері. Після завершення цього затвору Євфимій на деякий час повернувся на Олімп, але невдовзі знову прибув на Афон, аби доглядати за важкохворим старцем Феодором. Коли той відійшов у вічність, святий обрав шлях стовпництва. Перебуваючи на стовпі, він проповідував віру, зцілював недужих та наставляв паломників. Та навіть слава не зупинила його прагнення до повної тиші — Євфимій відплив на безлюдний острів. Там його захопили в полон сарацини, проте завдяки Божому провидінню чернець чудесним чином отримав свободу. Знову повернувшись на Афон і не знайшовши там омріяного спокою через постійну увагу людей, преподобний вирушив до Солуні (Фессалонік). Тут він відбудував напівзруйнований храм святого апостола Андрія та заснував монастир. Преподобний Євфимій став мудрим наставником для багатьох ченців, оберігаючи їх від диявольських спокус. За свою відданість Господь наділив його унікальними дарами — прозорливістю та здатністю творити дива, а десятки вірян під його керівництвом прийняли чернечий постриг. Через сорок два роки після того, як святий залишив світське життя, він постриг своїх родичів у чернецтво та звів для них жіночу обитель. Відчуваючи наближення земного фіналу, святий старець віддалився на Святий острів. Саме там 15 жовтня 889 року він мирно віддав душу Богові. Згодом нетлінні мощі преподобного Євфимія урочисто перенесли до Солуні, де вони й донині почивають, даруючи втіху вірянам.