Євлалія Барселонська, діва

Мучениця Євлалія жила в Іспанії, поблизу міста Варкіона (нині – Барселона) і була вихована батьками у християнській вірі та благочесті. Уже в 14-річному віці дівчина вела усамітнене життя в батьківському домі, займаючись разом з деякими однолітками молитвою, читанням Святого Письма та рукоділлям. Під час гонінь на християн, розпочатих імператорами Діоклітіаном (284–305) і Максиміаном (284–305) до міста Варкіон прибув правитель Дакіан для знищення християн. Почувши про це, дівчина вночі таємно пішла з дому і до ранку була в місті. З трудом пробравшись крізь натовп народу, дівчина сміливо викрила суддю за те, що він змушує людей зрікатися Істинного Бога і приносити жертву бісам. Дакіан наказав безжально бити святу палицями, але вона твердо переносила тортури і сказала судді, що Господь позбавив її відчуття болю. Мученицю повісили на дереві й залізними гачками здерли їй шкіру, а потім стали палити її рани свічками. Під час мук Дакіан запитав святу: «Де ж твій Бог, Якого ти закликаєш?» Вона відповіла, що Господь поруч із нею, але Дакіан через свою нечистість не може Його бачити. Під час молитви святої: «Бо Бог допомагає мені, і Господь Заступник душі моєї» (Пс. 53, 6), – полум’я свічок обернулося на мучителів, які впали на землю. Мучениця Євлалія почала молитися, щоб Господь взяв її до Себе, і з цією молитвою померла. Люди побачили білу голубку, що вилетіла з її уст до неба. Тіло святої тієї ночі було поховане християнами. Батьки мучениці, які знайшли її вже померлою, плакали, але й раділи, що їхня дочка зарахована до сонму святих мучеників. Коли святу Євлалію знімали з дерева, один із християн, на ім’я Фелікс, сказав зі сльозами радості: «Пані Євлалія, ти першою з нас удостоїлася мученицької корони!» Свята Євлалія, яка померла три дні тому, повернулася до того, хто говорив, і посміхнулася. Мученик Фелікс незабаром сам прийняв смерть за Христа (пам'ять його 22 серпня).