Євсевій Тряхов

Історія Євсевія Андрійовича Тряхова — це трагічна хроніка сталінського терору, яка відображає долю тисяч безневинно репресованих українців та жителів колишньої радянської імперії. Життєвий шлях Євсевія Тряхова розпочався у 1870 році в селі Забеліно Касимовського повіту Рязанської губернії. Перше серйозне зіткнення з каральною радянською системою відбулося для нього у 1931 році, коли чоловіка засудили до 1 року позбавлення волі. Проте справжнє нещастя спіткало родину восени 1937 року — у розпал «Великого терору». На момент другого арешту, який відбувся 21 вересня 1937 року, літній чоловік проживав разом зі своєю 62-річною дружиною та заробляв на життя кустарним ремеслом. Незважаючи на тиск радянського слідства, Євсевій Андрійович виявив неабияку мужність і не визнав своєї провини. Проте у ті часи докази не мали значення для репресивних органів. Уже 6 грудня 1937 року трійка У.Н.К.В.Д. СРСР по Рязанській області винесла вирок. Його звинуватили за стандартним радянським шаблоном: як «активного учасника контрреволюційної повстансько-терористичної організації, який проводив підривну агітацію серед населення та висловлював терористичні настрої». Позасудовий орган засудив літнього ремісника до найвищої міри покарання — розстрілу.