Євстафій I, архієпископ Сербський

Святий Евстафій жив у другій половині тринадцятого століття, в дні благочестивого сербського короля Стефана Уроша II Милутина. Народився в області Будимлі від благочестивих батьків. З раннього дитинства прагнув до Бога, вивчав святі писання і, досягнувши зрілості, вирішив залишити батьківський дім і стати монахом. Прийняв постриг у монастирі Архангела Михаїла в області Зета і почав життя подвижника, відзначаючись строгим дотриманням монашеских обітниць. Євстафій відвідав святе місто Єрусалим, де поклонився гробу Господньому та святиням. Потім він вирушив на Святу гору Афон, оселився в Сербському монастирі Хіландар і став відомим подвижником. Пізніше був обраний ігуменом монастиря, а потім рукоположений в єпископа Зетської єпархії. Ставши архієпископом, він дбав про благо сербської церкви, щедро виділяючи кошти на потреби бідних церков. Після семи років служіння святий Евстафій захворів і з радістю чекав своєї кончини. У оточенні духовних чад він закликав їх не сумувати, а прославляти Господа. Помер, возносячи молитви до Бога, і був похований у храмі Спасителя в Жичі. Після поховання при його раці почали відбуватися чудеса, включаючи зцілення. Його мощі незабаром були знайдені нетлінними і перенесені в Іпек, де знаходяться донині.